10 квітня Новодмитрівська та Золотоніська громади прощалися із славним сином Золотоніщини – 28-річним Олексієм Гончаренком. Від горя і крику матері не втрималося навіть небо: пролилося холодним гірким дощем.
Народився Олексій 6 січня 1997 року в селі Подільське. Був четвертою дитиною, мав двох сестер і старшого брата. Ще в дитинстві доля була немилосердною до 2-річного хлопчика – забрала у нього та рідних за трагічних обставин батька Івана Олексійовича. Дітьми опікувалася одна мама – Віра Григорівна. Її четверо дітей рано подорослішали, щоб стати надійною опорою і підтримкою неньці.
У Подільському промайнули дитячі та шкільні роки Олексія. У місцевій школі хлопця пам’ятають відкритим, щирим, комунікабельним і добрим товаришем, який вміє цінувати дружбу. Захоплювався спортом і технікою. Був активним не лише в житті школи, а й села. Інтереси інших завжди ставив вище власних.
Після закінчення школи продовжив навчання, здобуваючи виробничу професію. Знав, що на його підтримку розраховують сестри і мама.
Працював за кордоном. Після повномасштабного вторгнення повернувся на Батьківщину. 24 липня 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Як справжній чоловік чинив за принципом: «Якщо не я, то хто».
За час служби пройшов багато гарячих точок, пережив втрату побратимів, радість локальних перемог. Його бойовий шлях зупинила ворожа куля. Внаслідок тяжкого поранення був направлений до військового шпиталю Києва. Понад місяць рідні та односельці Олексія молилися за його одужання, сподівалися, що молодий організм справиться з недугою. Та не судилося… 6 квітня 2025 року доля поставила крапку в його земному життєписі.
.
-
- При кожній звістці про загибель стискається серце і болить душа, - сказала у прощальному виступі секретар Новодмитрівської громади Ірина Кодь. – Високу ціну платимо за волю. Все більше душ відходить у небеса. Олексій Гончаренко повернувся до нас на щиті. Ми проводжаємо його в останню життєву дорогу. Кожен, хто буде приходити на цвинтар, уклоніться могилам наших солдатів і подякуйте за їхню самопожертву.
-
- Дякую усім, хто знайшов час прийти і попрощатися з нашим воїном, віддати останню шану, - додав на церемонії прощання начальник групи морально-психологічного забезпечення Золотоніського ТЦК Сергій Корж. – Ми ніколи не забудемо жодного прізвища наших хлопців і дівчат, наших побратимів, хто віддав життя за наші принципи. Дорогою ціною дається нам наша незалежність, воля і свобода. Нам доводиться виборювати свободу важкою ціною, зусиллями усього народу. Кращі сини стоять за нас, за матерів, за дітей. Честь і слава!
Поховали Олексія Гончаренка на Центральному кладовищі Золотоноші, у військовому секторі. Честь і шана Герою!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
