Владова кішка народила двох кошенят. На диво, небагато, але обидві – дівчинки. Кітність неочікувана: тваринка хатня, з будинку не виходить, тому випадкова прогулянка через відчинені двері (друзі забули зачинити) обернулася народженням чорнявих красивенних кошенят. Влад із тих людей, що малят не втопить і не закопає, тож він почав шукати господарів: соцмережі, «сарафанне радіо», друзі-знайомі. І якось біля торговельного центру в Золотоноші зіткнувся з Любою. Молода жінка сиділа, обставлена клітками з кошенятами-цуценятами й табличкою: «Віддам у добрі руки». Саме вона допомогла прилаштувати дівчаток, наперед запевнившись у доброті та відповідальності новоспечених «батьків».

Сорокарічна Любов Валентинівна Латишова – бухгалтер в ДПТ НЗ «Черкаський навчальний центр».

Обіймає посаду вже десять років. У Золотоношу з Харкова переїхала 15 років тому.

  • - Мої батьки і я завжди любили тварин. З дитинства у нас вдома було багато чотирилапих: коти й кошенята спали на диванах і кріслах, а ми сиділи на стільчиках, боячись їх розбудити чи ненароком зігнати. Часом батьки роздавали кошенят, поки я спала, тоді весь день ходила в сльозах. Нашій сім’ї завжди вдавалося роздавати кошенят у добрі руки. Люди самі приходили й забирали їх, – розповідає про зародження любові до тварин.

Усі свої вихідні жінка проводить на центральному ринку. Її добре знають перехожі, з нею вітаються власники торговельних точок.

Біля Люби завжди клітки з тваринами і незмінна картонна вивіска: «Віддам у хороші руки».

Люди десятками приходять до жінки, просять прилаштувати своїх тварин, скидають фото на вайбер… Для всіх вона – «Люба-Котики-Собачки».

  • - У Золотоноші дуже багато безпритульних тварин. Моє близьке знайомство з ними розпочалося після розмови з соцпрацівницею Наталією Григор’євою. Вона розповіла історію про маленьких цуценят, яких підгодовує у закинутій будівлі по вулиці Гагаріна. Зима, холод, а вони в норах у захаращеному дворі...

Історія щенят описує моторошну картину. Два роки тому в цьому дворі жила бабуся, яка свого часу підібрала двох цуценят – Тусю і Русю – на недільному базарі. Жінка дуже любила чотирилапих, вигулювала і ситно годувала. Собачки виросли. Тієї зими одна була на прив’язі у дворі, інша – в хаті, бо навела цуценят. Бабуся була неговірка і з сусідами спілкувалася нечасто. Ніхто не помітив, коли вона померла. Лише за місяць кинулися. Весь цей час Туся з цуценятами лишалася в хаті. Щенята не вижили. Собаку довелося застрелити: були підстави вважати, що вона харчувалася людським тілом. Жінку поховали. У дворі ніхто не жив, близьких і родичів не було.

  • – Руся, яка була на прив’язі, найімовірніше, відірвалася, а після всього прибігла у двір і народжувала у норах цуценят. Майже всі не виживали. Лише дві дівчинки вибороли шанс жити, вони підросли. І в результаті всі троє (мама і дві доньки) продовжували плодити потомство. На момент нашого приходу там було дванадцять щенят - такі гарненькі, більшість дівчаток. Ми з Наталією їх роздавали близько двох місяців. Це були оголошення в місцевій газеті, різноманітні сайти й соцмережі. Узимку, навесні й улітку на вихідних стояли на базарі.

За першої ж нагоди Любов взялася і за дорослих тварин.

  • - Я звернулася до заступника міського голови Олександра Флоренка з проханням стерилізувати цих собак, подала заяву. Взагалі в нас мало хто знає, де живуть безпритульні песики. Коли завдяки державній підтримці у місті відбувалася стерилізація, я давала адреси фахівцям, і коли встигала, сама добігала до місця, щоб допомогти з тваринами. Старалася всі осередки показати, щоб охопити якомога більше тварин. Минулого року простерилізували понад 40 собак.

Сонце, дощ чи сніг – Любов Валентинівна завжди напоготові. Спочатку інтереси тварин, потім тепло і сухий одяг для себе.

  • - Минулого року більше години просиділа на базарі під мокрим снігом, приманюючи німецьку вівчарку Лейлу та чекаючи на службу державної стерилізації. Змокла до нитки, зуб на зуб не попадав. Знайомого попросила принести сухий одяг, думала наступного дня не встану. Але все обійшлося. Мені головне було Лейлу стерилізувати, бо вона наводить по 8 цуценят, а то й більше. Живе на Баха в закинутому дворі, кому вони там дикі потрібні…
З кошенятами у волонтерки історія буденна: десь бачить, підбирає й лікує.

Потім люди почали звертатися: там викинули собачок, там котиків, десь в лісі знайшли… Дома буває і по п’ять кошенят та собачат на лікуванні. Процедура з усіма одна: обробка від глистів та бліх.

  • - Перше, що я роблю, коли знаходжу маленьких чотирилапих, – обробляю від глистів і бліх. Усіх. Я знаю, яку дозу пігулки потрібно дати, ділю її на шматочки і кожному кладу в ротика на корінь язика. Потім краплями обробляю від бліх. Щоб хоч тварини не страждали і як їли, то на користь!

Була історія з маленькою дівчинкою, Настею. Вона прийшла до садочка забирати братика і на території закладу знайшла у коробці чотирьох покинутих кошенят. Забрала й віднесла до ветлікарні, там сказали, що нікуди їх діти і дали номер Люби-Котики-Собачки.

  • - Приїжджаю, сидить плаче дівчинка, їй шкода цих кошенят. Малята такі гарні, грайливі, а в одного проблеми з оком. Воно закисло зсередини, ніхто його не обробив, тепер лікарі кажуть, що тільки видаляти. Довелося трьох самій забрати, а четверте залишили у ветклініці Олександра Трояна, на операцію.
Постійно на утриманні у Люби 10-15 тварин.

За два роки тепло її рук відчули близько тисячі чотирилапих, відповідно, стільки ж тварин жінка прилаштувала у люблячі сім’ї.

  • - Не було ще таких котів, яким би я не знайшла домівку. Люди кажуть, що в мене дар. І сліпих собачок забирали, і хворих. Я не просто віддала і перехрестилася, а беру номер телефону і попереджаю: якщо раптом щось піде не так, передумали чи тваринка захворіє – дзвоніть мені, поверніть, не викидайте! Чекаю фото і відео від людей, як підтвердження. Я не для того їх віддаю, щоб вони десь залишились на вулиці чи жили в гірших умовах!

Пухнастих розбирають люди з міста, району та області. За однією собачкою приїжджали зі Львова.

  • - Жулька, Бєлий і Лакі жили у не зовсім щасливому дворі. Жінка побачила моє оголошення і їхала по Бєлого. Але, як кажуть, вибирає не людина, а собака. Лакі – середнього розміру, сама підійшла до неї. У них з новою господинею навіть розріз і колір очей схожий! Попередньо я зробила тваринці паспорт і всі щеплення, а нова «мама» викупила ціле купе, щоб везти дворняжку до міста Лева. Тепер у чотирилапої є навіть своя сторінка у тік-тоці й власні прихильники. Вона розкішно живе, я дуже щаслива за неї!

Щотижня Люба закуповує харчі на м’ясокомбінаті: по десять кілограмів курячих голів, каркасів та лап. Варить каші й щодня в обідню перерву та після 17-ої на велосипеді розвозить їжу підопічним. Крім цього, постійно витрачається на «туалети» для котів, ліки проти паразитів.

  • - Раніше все купувала виключно за свою зарплатню, віднедавна люди на базарі почали підходити, давати по 50-100 гривень, хто корм принесе. Якось зателефонували із садочка «Калинка»: «Приїдьте, ми вам корму назбирали!» Два здоровенних пакети з крупою, сухим та вологим кормом. Долучилася й перша школа. Учителька 10 класу організувала урок під назвою «Нагодуй одну тваринку!». Діти й батьки приносили корм для котів і собак. Я рада і коштам, і харчуванню: гроші йдуть на лікування, а корм постійно потрібен.

Жінка має помічника Ігоря Шепу, чоловік допомагає ловити та роздавати тварин. Ще один волонтер Сергій Давидов допомагає перетримувати чотирилапих й будує для них хатинки. Наталія Лузан взагалі унікальна жінка. Вона підгодовує, захищає й перетримує тварин. Окрім фізичної допомоги, у запрошеннях на власне весілля, жінка просила дарувати корм для тварин. Тридцять кілограмів з подарованого передала Любі.

  • - Я щаслива, що можу допомагати. Найболючішим для мене залишається питання відповідальності власників до своїх домашніх улюбленців. Стерилізація і догляд не потребують великих витрат, а обробка від паразитів – це копійки! Пігулка – 10 гривень, а краплі – 25. Допомагати тваринам – моя місія. Але я була б дуже щаслива, якби у всіх «безхатьків» була родина, і я могла б займатися своїм життям.

Щороку на різних рівнях людей номінують на почесні звання. Жінка, яка за 2 роки знайшла «батьків» для тисячі покинутих тварин, лягає спати й прокидається з думкою: «Як полегшити життя чотирилапим?». У хурделицю й спеку вона розвозить їм обіди. І щиро заслуговує на номінацію «Людина з великої букви». Мати стільки добра, щирості й самопожертви в серці до снаги не кожному. Яке щастя, що маємо таких людей у Золотоноші.

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити

Читайте також: Послуги для ветеранів в одному місці: ЦНАП Золотоніської громади запровадив новий сервіс
Читайте також: Зеленський повідомив про понад тисячу обстрілів обʼєктів енергетики України російськими військами

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися