Щороку 4 листопада Україна відзначає День залізничника – професійне свято всіх, хто присвятив своє життя залізниці. Цей день є не лише вшануванням професійної майстерності та відданості справі, а й можливістю згадати багатовікову історію української залізниці, її внесок у розвиток країни, а також нагадати про важливість залізничного транспорту в сучасному світі.
У Золотоноші знаходиться історична вузлова залізнична станція "Золотоноша I", яка вже понад століття з'єднує важливі напрямки Одеської залізниці. Відкрита вона ще в далекому 1897 році.
Архівне фото станції Золотоноша-1
Стук вагонних коліс, як стукіт щасливих сердець
Понад 127 років тому до Золотоноші прийшов перший потяг. У час, коли наші предки використовували коней та підводи для свого пересування, ми можемо лише уявити, який це був фурор. Проте про пасажирські перевезення ще не йшлося, адже суть була суто економічна. Українські землі були і лишаються вельми родючими, тож на наших теренах знаходилось доволі багато зерна пшениці. Її потрібно було продавати, а для цього спершу доставити у чорноморські порти.
Залізниці кінця 19 - початку 20 століття стали важливим елементом розвитку інфраструктури і економіки в багатьох країнах, зокрема в Україні. В цей період активно розвивалася мережа залізничних шляхів, що дозволяло з'єднувати віддалені регіони, сприяло торгівлі, переміщенню людей і товарів, а також стимулювало індустріалізацію.
.
Великий технічний прогрес та інновації у залізничному транспортуванні (впровадження парових локомотивів, електрифікація та удосконалення залізничних колій) дозволили підвищити швидкість і ефективність перевезень, знижуючи витрати і збільшуючи пропускну здатність. Тому вже на початку 20 відігравали ключову роль у розвитку міст і регіонів, ставши центрами економічного зростання.
Залізничні станції, такі як Золотоноша-1, які з'явилися в цей період, не тільки забезпечували важливі транспортні зв'язки, але і ставали важливими економічними і соціальними центрами, що підтримували місцевий розвиток.
Якраз по завершенні будівництва мосту через Дніпро в Черкасах, у лютому 1897 року почали прокладати верхню частину колії золотоніської залізниці. А вже за рік вона активно почала використовуватися. І не дивно, що вже до 1912 року тут було утворено вузлову станцію з локомотивним депо, фельдшерським пунктом і навіть залізничним однорічним училищем.
Потяги схожі на людей, що йдуть рейками долі
У повоєнні роки професія залізничника була неймовірно популярною. Місцева мешканка поділилася з нами історією своєї родини.
Почалося все з її бабусі, яка працювала пасічником при господарстві графа Потоцького. Коли вона виходила заміж, він виділив їй трохи землі у Христинівкі, де вона й народила дітей. Її донька разом із чоловіком поїхали до Одеси вивчати залізничну справу. І ось завдяки Одеській залізниці, вони й переїхали до Золотоноші, де жили довгі роки.
Дизель у Золотоноші
Аж поки, в період другої світової війни, усі залізничники не були занесені до спеціальних «чорних» списків. Лишалось два шляхи, пристойним із яких був лише один – втеча. На щастя, їх не переслідували. Після війни вони навіть змогли повернутися, проте працювати доводилось на робочих посадах, жити декількома родинами в одній хаті, а головне допомагати на підтримувати сусідів-колег. Про залізничників часто говорять, що вони як одна родина. І не дивно, зважаючи на такий слід в пам’яті багатьох поколінь.
Вся планета густо обплутана залізничними рейками, і по них без перепочинку снують потяги
Стіни станції Золотоноша 1 бачили багатьох фахових працівників: О. Козоріз, М. Верещака, Г. Буряк. У 90-х роках на станції працювало 85 людей, до кінця 20 століття їх скоротили до 44, наразі ж працівників значно менше.
Основною причиною скорочення працівників стало зменшення обсягу товарів, що транспортуються. До прикладу, лише золотоніський маслоробний комбінат кожен тиждень відвантажував по 2 секції (8 вагонів) масла.
Запам’ятайте: завжди буде наступний поїзд
Сьогодні станція продовжує функціонувати, обслуговуючи як вантажні, так і пасажирські потяги, але вже в умовах сучасного залізничного сполучення. Тож у 2024 році "Золотоноша-1" стане символом стійкості й розвитку, нагадуючи про багаторічний внесок у життя міста.
Золотоніська залізнична станція – це більше, ніж просто місце для посадки на потяг. Це частина історії міста, яке вже 127 років поєднує минуле і майбутнє в ритмі залізничного стуку, який навічно закарбувався в пам’яті кожного пасажира.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
