Напередодні професійного свята працівників соціальної сфери ми поставили перед начальницею Золотоніського управління праці і соціального захисту населення Тетяною Лукомською складне завдання: презентувати одну з найбільш достойних фахівчинь, котра уособлювала роботу всього колективу.
-
- У нас одна достойніша іншої, і мені важко обрати, - сказала керівниця.
Валентина Савицька за своїм робочим місцемФото: Золотоноша.City
Втім ми зупинилися на кандидатурі Валентини Савицької, котра має стаж роботи в управлінні 32 роки.
А розпочиналося все із проходження практики юної студентки Чернігівського юридичного технікуму у 1992 році.
-
- Моїм безпосереднім керівником була Ольга Зінченко, - пригадує Валентина Олексіївна події 30-річної давнини. – Дуже допомагала порадами Раїса Суддя. Начальником в ту пору був Василь Матвієнко. Сподобався колектив, їхнє уміння організувати роботу.
Старанна і відповідальна бухгалтерка-фінансистка теж припала до душі досвідченим фахівцям. У ній вони розгледіли сумлінного, креативного, вимогливого спеціаліста. Тож вирішили їй запропонувати працевлаштування після отримання диплому.
Так, 1 вересня 1992 року стартував трудовий стаж Валентини Савицької на соціальній ниві.
-
- Розпочинала інспектором з призначення пенсій у Золотоніському районному відділі соцзабезпечення, - розповідає. – У січні 1993 року, коли Золотоноша створила власне міське управління, перейшла у відділ з призначення пенсій і допомог, потім – відділ персоніфікованого обліку пільгових категорій населення. Нині – начальниця відділу у справах ветеранів війни та інших пільгових категорій населення.
Кожен її день складається з допомоги і підтримки осіб з інвалідністю, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, багатодітних родин, чорнобильців. «Усі ці категорії - у нас».
-
- Допомагаємо цим категоріям людей отримати статус – члена сім’ї загиблого (померлого) або особи з інвалідністю внаслідок війни, - уточнює. – Забезпечуємо технічними засобами реабілітації, видаємо посвідчення багатодітним сім’ям, допомагаємо ветеранам війни, Захисникам і Захисницям України отримати санаторно-курортне лікування, особам з інвалідністю, від загального захворювання, учасникам бойових дій.
Нині у її підпорядкуванні 3 особи – Олена Строкань, Іванна Жиглатова і Таїсія Величко.
-
- Усі слухняні, усі фахівчині, - жартуємо. - Наш мініколективчик – дружний, ми завжди допомагаємо одна одній. Обов’язки рівномірно розділені. У мене просто більша відповідальність.
Що наснажує у роботі з людьми, яких спіткало горе чи обділила доля?
-
- Звикли вже, завжди готові допомогти, йти назустріч своїм відвідувачам, одних з яких знаємо вже десятиріччя, інші – які тільки вперше переступають наш поріг, вирішувати їхні питання. Кожен з нас – набутий психолог. Віднайти цей ресурс у собі допомогло саме життя. Вислуховуємо людський біль і розпач, терпляче пропускаємо крізь себе. А взагалі-то, у нас побутує неписаний закон, який ми запозичили в жінки-голови сільської ради: усі свої домашні негаразди залишати варто за вхідними дверима, у кабінеті – одягайте маску з посмішкою, де панує привітність, щирість, доброта, комунікабельність, - пояснює Валентина Олексіївна.
Разом з моєю співрозмовницею намагаємося знайти принади у роботі працівника соціальної сфери. За її словами, робота дуже складна. Люди вже не з доброї волі звертаються за допомогою в соцустанову. Намагаються делікатно спілкуватися з людьми, хто має інвалідність. Але змінити роботу – така думка жодного разу в голову не закрадалася. «Легше там, де нас немає, - переконана. – Ми свій корабель не залишимо!»
Окрім традицій, що склалися в управлінні і якими установа славиться, відділ Валентини Савицької має свої усталені традиції. Вони носять характер перезавантаження від кабінетної роботи і людського болю та негативу.
-
- Виїжджаємо на природу або ж любимо посидіти в кафе, посмакувати тістечком або піцою, креативно вітаємо з днем народження, намагаємось зробити цей день особливим для колег, - ділиться. – У такі хвилини - ні слова про роботу.
Валентина Олексіївна виховує 3-х дітей. Це нині вони дорослі і самостійні. А з маленькими допомагала справлятися мама. Ніхто не обрав її стежку юриста-бухгалтера.
-
- Це їхнє життя, їхній вибір, - переконує. – Хоча здобуті професії – робота з дітьми, з людьми.
Пані Валентина зі своїми колегамиФото: Золотоноша.City
-
- Валентина Олексіївна – відмінниця на роботі, в побуті і в житті, - пишається підлеглою Тетяна Лукомська. – Сумлінний і відповідальний виконавець. Весела і компанійська жінка. Оптимістка, яка ніколи не пасує перед будь-якими випробуваннями.
Валентина Савицька – реалістка, але якби їй до рук потрапила чарівна паличка, вона б зупинила кровопролиття, що породило нову категорію відвідувачів - сім’ї загиблих та постраждалих. «Як важко цим людям переживати своє горе…»
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
