Для 46-річного захисника з Крупського місяць тому життя розпочалося з чистого аркуша. Віталія Кардашина комісували за станом здоров’я. Нині він обживається у будинку свого діда, що дістався йому у спадок. Пробив свердловину та підвів воду у помешкання. Сільчани несуть чоловікові надбане протягом літа збіжжя: картоплю, моркву, буряк, цибулю, часник. Староста Надія Хомут організувала фінансову допомогу – 1 тисячу гривень.
Віталій народився у Крупському. Закінчив місцеву загальноосвітню школу. Отримав атестат про неповну середню освіту. Навчався у Золотоніському професійно-технічному училищі №40 (нині професійний ліцей), де здобув диплом тракториста.
У 1991 році юнака мобілізували до війська на строкову службу. Дату 22 грудня пам’ятає досить чітко. Два роки служив у Національній гвардії України. Щоправда, Нацгвардія України була відновлена Законом України від 13 березня 2014 року, де зазначено, що базою для її відновлення є Внутрішні війська МВС України, які перетворюються на військове формування з правоохоронними та службово-бойовими функціями.
Після демобілізації Віталій одружився. Працював трактористом у Крупському, потім був на заробітках в росії. Коли у 2014 році розпочалася антитерористична операція на Сході України, йти до війська відмовився, бо дитині виповнився усього рік.
До військкомату пішов добровільно на третій день війни, 26 лютого. Пішов у Черкасах, де мешкав із сім’єю, хоча на військовому обліку стояв у Золотоноші.
-
- Та хіба це важливо, коли на голови українців уже летіли ракети, - розповідає, нервуючи. – Та і як було їхати до Золотоноші, коли рух паралізований, скрізь перекрито. Довелося вистояти довжелезну чергу, але таки оформився. Хоча сказали: «Чекайте!»
До війська Віталія мобілізували 8 березня 2022 року. Зателефонували: «З речами до військкомату». Звичайно, дружина не схвалювала вольового рішення чоловіка. Але довелося змиритися, бо відступати він не збирався: «Війна!»
Службу проходив у Національній гвардії України, але у черкаській військовій частині. Основне завдання, яке виконував протягом 2,5 років, - охорона об’єктів критичної інфраструктури.
-
- Чергування у повному обмундируванні, з бронежилетом – це навантаження на спину, - розповідає Віталій Кардашин. – Через нестачу людей доводилося виконувати завдання без дотримання черговості, по кілька годин, а то й діб понад норму. Це підкосило здоров’я.
На підвищення тиску на перших порах не звертав уваги. Та вже коли зашкалило суттєво, аж до запаморочення і втрати орієнтації, звернувся у медчастину. Перша допомога – ін’єкція - виявилася дієвою і на якийсь час забув про набуту проблему.
-
- Мені тоді медичка зробила укол, а якби прокапали, то й досі б ще бігав, - переконаний чоловік.
Коли ситуація з підвищенням тиску повторилася, уколи уже не допомогли. Віталія госпіталізували. Під час лікування у нього виявили супутні хвороби. Тому чоловіка комісували. Нині він оформляє групу інвалідності, зібрав купу документів для проходження МСЕК -медико-соціальної експертної комісії.
-
- У лікарні сказали, що процедура оформлення триватиме близько місяця, - дивується. – Не можу зрозуміти, чому на проходження МСЕК мене направили з лікувально-профілактичного закладу охорони здоров’я, а не з військової частини? Мав деякі заощадження – витратив на ремонт будинку, купив вантажівку дров.
Мешкає одинаком, з дружиною не спілкується. Дуже переймається, що нестійкий зв’язок з дитиною.
-
- Мене підтримують друзі, знайомі, сусіди, - не здається долі. – Я цим людям дуже вдячний. Особливо своєму товаришу – Олександру Світайлу, який мені добре у всьому підсобляє. Він – учасник бойових дій… Хоча є всякі. От хоча б за водогін та свердловину з мене ледь шкуру не зідрали. Та Бог їм суддя.
Вже місяць Віталій звикає до нового ритму життя. Попереду у нього ще чимало випробувань. Та він з ними впорається, бо відступати не звик.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
