Золотоноша, невелике містечко на Черкащині, може пишатися своїми вихідцями. До прикладу, лише цього року двоє випускників місцевих шкіл отримали 200 балів на НМТ.

Читайте також: Діана Кравченко та Юрій Мірошник – золотоніські 200-бальники

У Золотоноші є свої навчальні заклади, де можна здобути спеціальну освіту. Наприклад, Золотоніський коледж ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету або ДНЗ “Золотоніський професійний ліцей”. Проте, ми навряд чи помилимось, якщо зауважимо, що більшість золотоніських випускників прагнуть здобути освіту у великих містах України. Та чи мають вони намір повертатися до рідного дому після навчання?

Ми опитали декількох представників молоді Золотоноші про перспективи щодо майбутнього в рідному місті.

«Я б не назвав Золотоношу - територією успіху»

Антон Пушкар народився в Бородянці. У Золотоноші проживає з 6 років, адже тут народилися його батьки. Спочатку хлопець навчався в зош №6 школі, а з 5 класу перейшов у гімназію ім. С. Д. Скляренка.

  • - Зараз навчаюся в Житомирській політехніці на спеціальності інженерія програмного забезпечення, - поділився з нами Антон. - Золотоноша як місто загалом мені подобається, порівнюючи з Житомиром, я б сказав, що Золотоноша тиха, але безперспективна через деякі аспекти.
Для юнака питання повернення до рідного міста спірне.

Для нього причиною, щоб залишитися в тому чи іншому місті, слугують можливості для реалізації у фінансовому чи соціальному плані. Наприклад, доступне житло чи можливості для комунікації, спільного дозвілля із знайомими.

  • - Я завжди кажу, що живу в Золотоноші, а в Житомирі тільки навчаюся. Наразі у нашому місті я бачу можливості для реалізації, але з житлом велика проблема. До того ж Золотоноша не зручна у плані користування громадським транспортом та аж ніяк не тішить різноманіттям місць для дозвілля.

З позитивних моментів у Золотоноші Антон відзначає відносну безпеку, напрацьований соціальний ресурс та впізнаваність серед містян.

  • - Наразі я реалізую свій професійний потенціал у молодіжному центрі «ArtProstir» та ММГО «Центр розвитку молоді», але що буде надалі, я не знаю. Золотоноша — це непогане місто, якщо ти хочеш спокійного життя та готовий жити з батьками, але я б не назвав її територією успіху. Можливо, у майбутньому все зміниться.

«Мені до душі великі міста, бо там більше можливостей»

Юлія Костюк – випускниця СШ №1, яка по завершенні навчання переїхала до Києва, де у 2024 року закінчила університет імені Михайла Драгоманова за спеціальністю психологія.

  • - Мені здається, що більшість людей звертають увагу на можливості кар'єрного зростання, дозвілля, вартість життя загалом та на деякі особисті бажання при виборі місця проживання, - зауважує дівчина. - Зі свого боку, скажу, що в мене ніколи не було прагнення залишатися в Золотоноші. Тут дуже мало можливостей для розвитку та вищих заробітків. Для дозвілля також не багато варіантів — ті самі місця, які швидко набридають. Мої друзі погоджуються, що через кілька днів усе стає одноманітним.
Юлія вважає, що багато хто залишається у Золотоноші у зв’язку з війною, оскільки наше менше місто здається безпечнішим.
  • - Я не скажу, що не люблю Золотоношу. Мені подобається приїздити сюди на декілька днів, щоб набутися з рідними. Зрозуміло, що не можна порівнювати Золотоношу з Києвом чи іншими великими містами (хоча Золотоноша мені подобається більше, ніж Черкаси). Проте наше місто на доволі привабливе для життя завдяки своїй охайності.

Дівчина підсумувала:

  • - Комусь подобаються маленькі міста, комусь — великі. Мені до душі великі міста, бо там більше можливостей.

«Хочеться багато подорожувати і жити всюди потроху»

Тамара Зайцева наразі студентка четвертого курсу київського вишу, до цього навчалася в зош №3.

Тамара зауважує, що в Києві дійсно цікавіше. Нові люди, нові місця, багато що можна побачити, багато де погуляти.
  • - Але все-таки душею я вдома: тут все «так душевно, по-домашньому», - жартує дівчина. І серйозно додає: - У майбутньому хотілося б мати своє місце десь у Золотоноші або поблизу неї, але я не хотіла б залишатися тут надовго. Хочеться багато подорожувати і жити всюди потроху.

«Я хочу бачити Золотоношу більш прогресивною»

Євгеній Янчій нині навчається в ЧНУ ім. Б. Хмельницького на спеціальності історія та археологія. Свою базову освіту хлопець здобув у СШІТ №2 в Золотоноші.

  • - Це тихе місто, де всі знають одне одного, але маргінальні «рухи» все одно присутні, і це не може не бентежити. Не знаю, чи планую переїжджати після навчання назад до Золотоноші, бо хочу здобути ще одну освіту, - поділився з нами хлопець.
Головна причина, яка впливає на рішення Євгенія залишитися в Золотоноші — люди.
  • - Я хочу бачити Золотоношу більш прогресивною, щоб не було новин про побиття чи крадіжки. Особисто я не бачу в Золотоноші перспектив для мого професійного розвитку через специфіку роду діяльності та необхідність нових контактів.

Молодь має різні погляди щодо повернення до рідного міста після навчання. Для когось Золотоноша - затишне і безпечне місце, інші ж не бачать у нас достатніх можливостей для професійного та особистісного розвитку.

Проте примітним лишається бажання бути ближче до рідних у знайомому, комфортному середовищі. Для когось це реальна мотивація досягнути чогось саме на малій батьківщині.

Автори - Лілія Титаренко, Вікторія Горобець

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити

Читайте також: Міське фермерство: новий тренд урбаністичного життя Золотоноші
Читайте також: Бійці 157 батальйону ТрО отримали заслужені нагороди


Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися