Головним заняттям населення повіту було землеробство з вирощуванням зернових культур, а з початком розвитку тваринництва і кормовиробництво. Однак, частина повіту страждала від безземелля. Це було пов’язане з розташуванням населених пунктів в придніпровській зоні. Тут ґрунти відзначались малопродуктивністю («малоудобные земли»). Тому основними заняттями населення цих сіл було перевезення вантажів, грабарювання (земельні роботи під будівництво), частково заняття промислами та ремеслами. Чоловіки займались виготовленням возів та коліс. Широковідома сукновальня в Панському.
Частина населення знаходила собі заробітки за межами повіту. За даними статистичних відомостей, у 1910 році на дальні заробітки пішли в літній час 15554 особи, з них 10445 чоловіків, в зимовий час 2645 і 1869 осіб відповідно. Такий стан справ не міг не турбувати земство. Тому ще у 1899 році на засіданнях було розглянуто питання про організацію лозових майстерень в селах, де населення особливо страждало від мало- та безземелля, щоб сприяти розвитку ремесел.
Фото ілюстративне
У 1900 році Управа звернулась до губернського земства з проханням про виділення коштів (всього 100 крб) на обладнання і утримання майстерень. Отримало ж лише половину – 50 крб. Далі було звернення до громад сіл Хрестів, Залізок, Домантова, Келеберди, Самовиць, Налісень, Вільхів та Чеховки про виділення земству безоплатно двох десятин землі для закладки лозової плантації та будівництва самої майстерні. Щодо виділення земельної ділянки відгукнулась лише Келебердинська громада при умові відкриття філіалу. Вибір земства зупинився на Вільхах як самому малоземельному і бідному селу з намічених для реалізації цієї ідеї.
Фото ілюстративне
Для лози, що технологічно підходила для плетіння, потрібна була лугова низинна земля. Громада таку землю безкоштовно не виділила. Тому управа вимушена була взяти потрібну ділянку площею близько 1 дес. у козака Невмиваки в оренду терміном на шість років за 30 крб в рік.
У середині березня з Полтавської землеробної колонії було виписано посадковий матеріал на суму 88 крб 76 коп. та закладено плантацію. Одночасно підшукувався майстер-викладач, а загальне керівництво організацією майстерні покладалось на члена управи Ф.А. Василенка.
За задумом лозова майстерня повинна б була мати пересувний характер, щоб охопити більші верстви населення. Однак, почавши працювати у Вільхах в 1902 році, вона продовжувала свою роботу в цьому селі й у 1904 та подальших роках. Як з’ясувалося, для оволодіння мистецтвом плетіння, одного-двох років навчання було замало.
Фото ілюстративне
Майстерня розміщувалась у двох досить тісних селянських хатах, взятих в оренду, третя хата використовувалась як житлове приміщення для майстра. У 1904 році на навчанні було 11 учнів віком від 12 до 19 років. У звіті земської управи збереглись їхні прізвища: І. Середа, Ф. Рябошлик, Є. Циганник, В. Гонза, Г. Нор, Я. Озірський, А. Чуприна, Ф. Циганник, А. Закусило, І. Циганник. Навчання було безкоштовним. Майстру земство платило 403 крб 61 коп. в рік. Учні теж отримували заробітну плату в розмірі 40-50% від вартості виробленої продукції. Учням-початківцям платили більше через повільніші темпи виконуваних робіт. Всього учнями за рік вироблено продукції на 823 крб 46 коп., за що отримано 194 крб 90 коп. заробітної плати.
Виготовляли скрині, подорожні валізи, меблі, коляски, базарні та домашні корзини. Частину виробів було продано в Золотоніській споживчій лавці та прямо з майстерні.
У 1905 році учнів було вже 18. Дещо змінився і їх вік: від 14 до 22 років. Значно зріс і асортимент виробів – до 90 найменувань, серед них садові та домашні меблі, дорожні та господарські вироби. За 234 робочі дні вироблено продукції на 1591 крб 83 коп. Виробами майстерні зацікавились крім купців Золотоноші ще й з Катеринослава. Але більшість все ж здавали під комісію в земський книжний склад. Всього реалізовано виробів на суму 1214 крб 58 коп. Заробіток учнів склав 641 крб 54 коп., майстра 360 крб за рік.
Фото ілюстративне
Увага до роботи корзинної майстерні в с. Вільхи постійно зростала. У 1907 році кількість учнів зросла до 32-х. Було вироблено товарів на 3165 крб 94 коп. Учні першого року навчання заробили в середньому по 33 крб, третього - по 52 крб, четвертого - по 74 крб, п’ятого – по 82 крб.
Зростання об’ємів виробництва потребувало збільшення об’ємів заготівлі сировини. Крім земських плантацій її заговляли і в маєтку Кочубея. Крім того необхідний матеріал виписувався з інших міст, а витончені вироби аж з Варшави. У 1905 році вартість виробленої продукції склала 1591 крб 83 коп., у 1906 – 3165 крб. У 1908 році було вироблено продукції на 4113 крб 50 коп., реалізовано на 3204 крб 28 коп.
Кількість учнів знову виросла до 42 осіб, з них - 6 дівчат.
У 1905 році на засіданні Земських зборів піднімали питання про перенесення навчальної майстерні в інші волості, при цьому зберегти сам промисел у Вільхах. Був даний дозвіл на відкриття двох майстерень в Прохорівській та Лялинській волостях з 1908 року. В 1912 році майстерні почали працювати в Домантові та Ліплявому. Майстрами новостворених майстерень працювали випускники з Вільхів.
Фото ілюстративне
З метою кращого збуту виробів при Золотоноші земській лікарні був організований при склад лозових виробів, а при складі медикаментів відкрита спеціалізована лавка, в якій за призначенням інструктора торгували учні по одному місяцю за платню 10 крб.
Цінність звіту Золотоніської управи за 1908 рік, що при висвітленні роботи лозових майстерень наведені прізвища учнів.
Учні: Ю.І. Циганник (19 р.), Ф.К. Рябошлик (23 р.), А. Чуприна (22 р.), В.Г. Гонза (21 р.), Г.С. Нор (19 р.), І.С, Гонза (20 р.), А.О. Закусило (20 р.), О.Г. Гонза (20 р.), Я.Ф. Озірський (20 р.), Г.Г. Рябошлик (19 р.), Р.М. Беркут (18 р.), І.А. Озірський (19 р.), А.Й. Циганник (19 р.), А.С. Рябошлик (20 р.);
13 років - Я.О. Гонза, О.С. Гонза, Г.М. Лущій, Г.М. Середа, С.С. Костриця, М.Й. Циганник, М.Н. Циганник;
14 років - П.О. Гонза, П.П. Гонза, Я.М. Гонза, П.Г. Гонза, М.С. Беценко;
15 років - П.І. Циганник, К.І. Циганник, Г.Н. Циганник, Ф.П. Беценко, П.Д. Циганник, П.І. Лущій, Я.П. Циганник;
16 років - А.С. Ковтунець, С.О. Гонза, А.К. Беценко; П.Е. Циганник. Я.О. Озірський;
17 років - П.М. Лущій, І.І. Циганник, В.І. Беценко.
Учениці: М.В. Матюша 16 р., Є.К. Рябошлик 16 р., М.Ф. Гонза 15 р., Г.Д. Ковтунець 13 р., Ц.І. Циганник 16 р., М.А. Озірська 14 р., Є.Т. Гонза 16 р., М.І. Циганник 13 р., С.Н. Левченко 14 р.
У 1910 році кількість найменувань виробів Вільхівської майстерні - 650.
Вони були представлені на Всеросійській виставці в Петрограді в 1913 році (з 1912 року майстерня була реорганізована в артіль, що утворилась з майстрів-випускників земської майстерні) та на Київській виставці в цьому ж році, де за них було виручено 67 крб 92 коп.
Автор - Володимир Побиванець, краєзнавець.
(Проєкт Історія Золотоніського земства).
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
