Два роки тому російське військово-політичне керівництво прийняло фатальне рішення розширити масштаби агресії проти України, перетворивши локальну війну на Донбасі на найбільшу з 1945 року регіональну війну високої інтенсивності на Європейському континенті. Широкомасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року принесло війну на всю територію України.
Два роки боротьби за виживання, за нашу національну ідентичність. Дні втрат, болю і усвідомлення, що вже ніколи не буде так, як було до 24 лютого 2022 року. Позаду 730 днів жорстокої нещадної бійні за право жити на своїй українській землі, за право називатися українцями і утверджувати своє, суто національне, автентичне.
Два роки суцільних повітряних тривог, переживань за рідних і знайомих (і незнайомих, але вже рідних) захисників, волонтерська допомога і суцільні безкінечні донати на авто, дрони, РЕБ-системи, теплові зори, бінокуляри… Жорстока реальність нас змінила, змусила інакше думати, діяти, жити.
У спротиві російському агресору Український народ продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості, кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом, що чисельно переважає. На тимчасово окупованих українських територіях росіяни повторюють найгірші практики нацизму — масові розстріли, депортації, знущання з цивільного населення, плюндрування та розкрадання приватної власності, культурної спадщини, музейних колекцій. Різанина в Бучі, Ізюмі, масове знищення людей у Маріуполі стали наочним проявом геноцидної політики Москви. Звірства, воєнні злочини, ґвалтування, вчинені російськими загарбниками в Україні, шокували світ. Повномасштабний напад пришвидшив консолідацію української нації. Національна єдність стала основою успішного спротиву. Наступ військ РФ вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист держави в лавах Збройних сил України, Національної гвардії України, масового волонтерського руху.
Героїчний опір українців — це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає свій європейський вибір, національну ідентичність і цінності як частину європейських. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу.
Життя, покладені нашими золотонісцями за свободу і незалежність, за рідний край, за батька, за матір, за сестру, за брата, за доньку, за сина – зобов’язують нас не здаватися, робити усе від нас залежне, щоб Україна і Золотоніщина зокрема дихала вільно, щоб подвиг захисників пам’ятало кожне наступне покоління.
Все буде Україна!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
