Із золотоніським стрілком-інженером, котрий нині виконує обов’язки командира роти, Богданом Молодиком знайомі заочно. Вперше це прізвище почула, коли команда Золотоноша.City доєдналася до збору на авто для підрозділу Богдана. Необхідні 300 тисяч друзі збирали із серпня 2023 року. Нам вдалося зібрати 100 тисяч, яких не вистачало, за 10 днів грудня. «З вас – інтерв’ю”, - пожартувала тоді, виставляючи свої умови.
Діалог, якщо можна так назвати спілкування у січні у пізню вечірню годину, в перерві між виконанням бойового завдання, тривав не довго. У хвилину передишки.
Богдан з побратимами
Він до 2022 року не мав військового досвіду, вишколу у рядах Збройних сил не проходив, бо був звільнений від строкової служби за станом здоров’я. 24 лютого, коли чоловік добровільно прийшов до військкомату, на той стан і вади, вже ніхто не звернув уваги. Мав пільгу від мобілізації і як багатодітний батько. Не скористався. Навіть не думав. Це більше його мотивація, а не причина відкосить. Так опинився у лавах Територіальної оборони, у складі 157 батальйону.
- Для нас організували навчання, - пригадує перші дні. – Але, коли 5 листопада 2022 року під час першої ротації потрапив на передову, тоді зрозумів, що тим навчанням було далеко до дійсності. Ніхто не вчив, як правильно копати окоп під себе, як тримати оборону. Відшліфовували як штурмом брати будівлю. Хоч ми ж стрілецький підрозділ. Усе це з азів нас навчав дуже знаючий інструктор уже згодом. 8 місяців підрозділ тримав оборону на Курахівському напрямку. 18 червня 2023 року нас вивели.
Богдан Молодик, його побратими та золотоніські волонтери
На думку військового, якби знання з тактичної підготовки службовці отримали вчасно, - багато життів вдалося б зберегти.
За 2 роки війни у відпустках був двічі. У грудні 2022-го отримав коротку відпустку. По завершенні лікування після поранення. Приїхав до сім’ї, що мешкає у Києві. В основному весь час проводив з дітьми вдома. Зустрівся з друзями. Бажання тусуватися між мирними людьми пропало остаточно, коли пішли із сином до маркету. Склалося відчуття, що повернувся у часі на 2 роки назад. Люди купували продукти – наїдки та напої, ні в чому себе не обмежуючи. Більше того, обговорювали купівлю іномарок, поїздки на відпочинок, шопінги… Подумав: «Мені б ваші проблеми!» А їх вистачає після контузій та поранень. І досі в лопатці засів осколок, на який усе не вистачає часу, щоб видалити. Та чи й візьмуться вже лікарі, коли скільки часу сплинуло.
- Усе в житті повернеться бумерангом, - заспокоїв сам себе. – У цьому впевнений на 100 відсотків, бо перевірив на собі.
Поранений був двічі. Перше - складне, друге, можна вважати, порівняно легким.
- Та ні, осколок не дошкуляє, - перевів розмову чоловік, бо не звик, щоб його жаліли. – Зараз більше дістають миші. Ну просто спасу від них немає. Але винайшли лайфак, і він вдало прижився. До нас внадилася криса, то миші де й поділися. Рекомендуємо! Ефективний засіб!
- Люди, які пороху не нюхали, уявлення не мають про пекло на Сході, не повинні включати «умняки» і влазити у тонкощі військової справи, - тембр голосу став далеким від нещодавно спокійного і виваженого.
- Як ці два роки вплинули на вас особисто? -цікавлюся. –Що ви в собі відкрили, які приховані резерви.
- Навчився керувати емоціями, - відповідь миттєва. – І покладатися на самого себе.
Богдан Молодик на посту з "побратимом"
Богдан Молодик мріє повернутися додому, до своїх рідних. Але розуміє, що це бажання можливе лише після остаточної Перемоги над окупантами.
- Треба довести справу до логічного завершення, - переконаний. – Знищити цю мразоту у її зародку, щоб до сьомого коліна не хотілося нікому сунутися на нашу землю.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
