Сумна втрата великого чоловіка, батька та захисника родини і Батьківщини – Миколи Васильовича Якименка, який загинув 25 січня 2024 року, виконуючи свій військовий обов'язок в Херсонській області.
Народився 29 листопада 1989 року. Микола пройшов шлях від студента ветеринарного коледжу до відданого військового, турботливого батька та зразкового громадянина.
Микола закінчив гімназію ім. С.Д.Скляренка та Золотоніський фаховий коледж ветеринарної медицини БНАУ. Працював різноробочим, а потім розпочав свою важливу подорож, вступивши до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання в Чернігівській області, його перевели в Миколаїв. На жаль, під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань в Херсонській області Микола загинув.
Микола був не лише сміливим військовим, але й відданим чоловіком та батьком. Він залишив дружину та двох діток – доньку 9 років та синочка 4 місяці.
- Коханий чоловік, турботливий батько - найкращий в моєму житті. Познайомила нас подруга 16 червня 2014 року, почали зустрічатися, потім жити разом, а згодом я завагітніла і народилася наша донечка. Він її дуже любив, а коли народився синочок, говорив: "Мій маленький синочок". Літом 2024 року планували зареєструвати шлюб, але доля зіграла з нами сумний жарт, - кожне слово дається дружині з болем.
- Приїздив останній раз 17 грудня, в день народження батька. Микола вирішив зробити сюрприз, і це був останній раз, коли я його бачила живого біля себе. Я запам'ятала, що він написав 24 січня про виїзд і тому не буде як говорити. Вечері того ж дня він сам подзвонив і попросив виконати 3 прохання. І все… Вже наступного дня, 25 січня, трубку так ніхто й не підняв. І зараз я розумію, що цей номер більше не подзвонить, що по телефону вже не почую його голос. Я досі не можу повірити, що так швидко, 25 січня він загинув, а вже 26 січня мені подзвонили і сказали...
- На щиті повертається в Золотоношу мій однокласник Коля Якименко. Простий пацан, який віддав своє життя за всіх нас, за кожного цивільного, за кожну українську дитину, за ще один день життя під жовто-блакитним прапором. Честь!, - каже однокласник Олександр Гущик.
- Хороший, турботливий, чуйний чоловік та батько. Завжди всім допомагав, в квартальних зборах був активний та відповідальний. Допомагав сусідам і всім людям. Любив свою сім'ю дуже сильно, донечка та синочок малесенький. Шкода, що він не побачить, як будуть рости його дітки, - сумує голова квартального комітету Інна Потилко
Прощальна церемонія розпочнеться біля батьківського будинку о 11:00 за адресою м. Золотоноша, вул. Якова Костюковського, 10. Об 11:45 – у Меморіальному парку міста. Далі скорботний кортеж вирушить до місця вічного спочинку Героя - на Алею Слави Центрального кладовища.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити
