Хто не любить ранкову каву? Той полюбляє ранковий чай! Жарти жартами, але кожен з нас чи каву, чи чай у паперових стаканчиках купував. Та ось питання: чи можна говорити «стаканчик»?
Можна, це не буде помилкою. Проте досвідченні знавці української відразу наштовхнуть вас на недоречність вживання слова «стакан», адже воно є калькою з російської. Тому ліпше таки «склянка».
Але ж воно не зі скла – запитаєте ви, і правильно зробите. Але ж хіба червоне чорнило в ручці – чорне? Авжеж ні, просто спочатку винайшли чорну пасту, а згодом червону, але чорнило стало загальновживаним словом. І ніхто нині не скаже «червонило» чи «зеленило», бо це безглуздо. Та ж історія спіткала і слово «склянка».
Але якщо вас все-таки поки що турбує цей момент, то використайте будь-який синонім:
• горня чи горнятко;
• келишок чи чашка;
• філіжанка.
А ось пластикову скляночку можна назвати ще пластянка чи пластівка.
До речі паперовим скляночкам вже понад 116 років. Їх вперше виготовили в Канзасі (Америка), щоб продавати газовані напої. Виготовляли їх тоді з газетного паперу, вартість була ледь не символічна – 1 цент. Проте люди ніяк не розуміли, чому не можна використовувати один кухоль на всіх. Мовляв: «Ну прив’яжіть його біля якогось крана з водою на вулиці». Якось про гігієну ніхто і не думав. Хоча навіть тюрки робили одноразовий посуд. На склянку він не був подібний, проте на чашку цілком, але без ручки. Називали їх тостагани.
А за декілька років таки почали публікувати статті про небезпеку антисанітарії, хвороб, мікробів … і о диво, паперові горнятка почали мати попит. Так вони і заполонили світ.
Хоча і з певною шкодою для довкілля. Адже уявіть собі у 2018 році за добу у Києві використовували один мільйон таких філіжанок. А вони ж не просто з паперу, а з певним шаром пластику (додайте ще пластикові кришечки, трубочки тощо). Тому нині популярним є тренд «Приходьте по каву зі своєю чашкою».
Тому будьте не лише в мовному, а й в екологічному тренді!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
