Останніми тижнями в український інформаційний простір одна за одною увірвалися новини щодо гучних обшуків, арештів, кримінальних проваджень та судових справ. Спершу був олігарх Ігор Коломойський (олігарха підозрюють у шахрайстві та легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом), а тепер – депутат від ОПЗЖ Нестор Шуфрич (обвинувачення: виступав на телеканалах України та росії з метою поширення російської пропаганди і просування антиукраїнської політики). Проте, що це? Активність перед потенційними виборами, до яких закликають західні партнери? Можливо, замилювання очей справами проти дуже медійних і одіозних персон, щоб «кинути народу кістку» на тлі корупційних скандалів? Чи ж справді шлях до очищення політичного і суспільного простору, спричинений незворотними змінами українського народу після 24 лютого 2022? І головне: хто наступним буде сидіти на лаві підсудних? Пропонуємо коротко розглянути цю проблематику у поточному матеріалі.
Почнемо із одіозного Шуфрича, оскільки по ньому можна «проїхатися» швидко та однозначно, натомість, Коломойського і потенційних претендентів на кайданки у недалекому майбутньому залишимо на потім.
Чому тільки зараз і чому тільки він?
У затриманні Шуфрича є лише одна нелогічна штука… А чому лише через півтора роки від початку повномасштабної війни? Чому не ще раніше – там все зрозуміло: гібридна війна, плюралізм думок у телевізорі, політичні переслідування та інші тези. Проте, коли ми вже юридично опинилися у стані війни – справді виникає запитання, чому з такими відверто проросійськими елементами тягнути аж так довго. Насправді, відповідь дуже проста і полягає насамперед у політичній площині: ОПЗЖ як така зникла з політичної мапи України, проте депутати, які у неї входили – на жаль, лишилися при мандатах. І об’єктивно, від них є зиск, адже кожен із ОПЗЖистів – під ковпаком. Майже будь-кого з них хоч завтра хапай посеред вулиці, а справа, яку можна пришити (до того ж, законно, адже більшість із них такого наговорила в етерах на ТВ за ці 9 років…), сама собою знайдеться.
Відповідно, у них є вибір: голосуй, як усі (простіше кажучи, як прийшла рознарядка), або ж сідай на державне забезпечення (по-простому – за ґрати). Ми не візьмемося стверджувати, що хтось конкретний віддає вказівки цим політикам щодо ухвалення чи провалу тих чи інших законодавчих ініціатив, проте подібні тези лунають із вуст авторитетних медійників вже півтора роки, зокрема, у численних етерах журналіста Юрія Бутусова. Тому така вірогідність – зберігається.
Чому лише зараз? Бо за півтора роки нетерпимість до корупції та інших скандалів серед народних мас загострилася і доходить до свого апогею, тому саме настав час вкинути в інформаційний простір щось гучне. А Нестор Шуфрич – це достатньо гучно. Чому лише він? Тому, що якщо пересаджати всю ОПЗЖ, з неї не буде зиску на голосуваннях у Верховній Раді. Є ще одна причина, чому саме зараз Шуфрич привітався з лавою підсудних, більш цікава версія, проте її ми розглянемо ближче до висновків. А поки що – до Коломойського.
Спектакль чи дійсність?
Отже, Ігор Валерійович. Причин затримати його – не бракує, але чому саме зараз і які це матиме наслідки? Ми не можемо точно знати глибинних політичних претекстів такого рішення, проте знов-таки, можна приспускати ту ж історію про гучну справу, щоб стишити розмови навколо корупційних скандалів. Але для такого достатньо і якогось Шуфрича. Натомість, з такою рибою, як Коломойський, у подібні забавки гратися просто безглуздо. Точніше, не рибою, а картою. Картою, яку можна дуже вдало розіграти. Але з ким же ми тоді граємо?
Коломойський фігурує у американських розслідуваннях, до того ж, вже далеко не перший рік. Наші союзники, на тлі скандалів з тим же Міноборони, все частіше запитують президента (як, мабуть, напряму, про що можна лише здогадуватися, так і через свої медіа, що можна бачити у мережі) щодо роботи на цьому поприщі та принципів боротьби з цими явищами. І дуже важливо показувати їм (якщо не дійсно робити, то хоча б саме показувати), що робота ведеться. І от для такої справи – Коломойський вже пасує значно краще за будь-кого іншого.
А тепер давайте пов’яжемо між собою низку, здавалося б, незалежних одне від одного фактів:
Вранці у суботу, 2 вересня, стало відомо, що Ігорю Коломойському вручили підозру
До Києва 6 вересня прибув держсекретар США Ентоні Блінкен
14 вересня публікація від Reuters: наступного тижня очікується зустріч Зеленського і Байдена
Наштовхує на різні думки… Точніше, на одну конкретну. Ентоні Блінкен прибув не лише для чергового висловлення безмежної підтримки від США. Вочевидь, за такими зустрічами завжди стоять більш кулуарні бесіди тет-а-тет із першими особами. І якщо прізвище Шуфрич ніц не дасть американському виборцю, то Коломойський – так. Але звісно ж, це все лише припущення. Навряд чи більше 10-20 осіб в країні знають істину. Проте чому б не пофантазувати?
Інші претексти, зокрема – демонстративна акція
А тепер цікавіша історія. Звісно ж, гра на іноземних союзників – важливий аспект. Але що, як це може виявитися поєднанням «приємного з корисним»? Як зазначає експерт, політолог Микола Давидюк у матеріалі BBC, у соцмережах арешт Коломойського став топ новиною, але реакцію викликав неоднозначну - від схвалення та зловтіхи до сумнівів в тому, що так званому олігарху справді загрожує майбутнє за ґратами.
«Звучали навіть припущення, що справу в Україні активізували, щоб не видавати Коломойського американському правосуддю. Поки що я нічого серйозного там не бачу, - каже він. - Якби реально президент чи офіс президента хотіли його посадити, він би відбивався своїм головним активом - "плюсами" (канал "1+1" – ред.), на які в нього все одно є вплив».
Проте найцікавішою, на наш погляд, лишається саме теорія щодо демонстративної акції. Нещодавно Володимир Зеленський заявив, що хоче у воєнний час прирівняти корупцію до державної зради. Побічний ефект цього рішення полягає в тому, що, якщо відповідний закон ухвалять, частково право на розслідування корупційних злочинів перейде від НАБУ до СБУ. Однак тоді як НАБУ – частина антикорупційної інфраструктури, яку підтримували та лобіювали західні партнери України, в СБУ розслідування економічних злочинів завжди супроводжувалося скандалами та критикою.
Тому все це може бути поєднане, адже саме СБУ «взяло» Коломойського і це може бути ні чим іншим, як демонстрацією, на штиб, «ось, будь ласка, все ми можемо і готові до прирівнювання корупції до державної зради». До слова, того ж Шуфрича якраз звинувачують саме у зраді.
Але це погано, адже нівелює роки реформ, а також, несе за собою ризики конфліктів із західними союзниками, які дуже сильно хочуть бачити у нас відповідні органи, які задіяні для виконання відповідних задач. НАБУ – це НАБУ, а СБУ – відповідно СБУ, а змішувати грішне з праведним – шкідливо як для держави в контексті ефективної боротьби із внутрішнім ворогом, так і, як згадали вище, для взаємин із партнерами.
Підсумуємо
Висновки. Ми не знаємо і, мабуть, навряд чи дізнаємося про істині причини подібних арештів. Звісно, кортить вірити, що це шлях до цивілізованого світу і що Україна потихеньку позбувається нарощеного за 30 років пост-совка баласту. Вірити хочеться, але щось віриться тяжко. Проте найголовніше у цій історії не те, що спричинило затримання і підозри проти цих індивідів. Важливо, у що це може вилитися з часом. Адже якщо це за кілька років призведе до реальних покарань – то вже буде байдуже, чому ці справи були ініційовані. Важитиме лише результат.
А відповідаючи на питання, «чиє ж гучне ім’я може стати наступним?», можна відповісти так: кожного, хто так чи інакше у той чи інший час діяв проти України у контексті російсько-українських взаємин або ж інший порушник закону. Але це надто розмита теза, розуміємо. Тому ось пару реальних імен для прикладу: Юрій Бойко, який з 21 квітня 2022 — голова депутатської групи «Платформа за життя та мир» у Верховній Раді, створеної з колишніх членів «Опозиційної платформи — за життя». Герой України, до слова. Що, насправді, було смішно до 24 лютого, проте наразі – радше страшно. Або пошук і екстрадиція Євгенія Мураєва, відомого проросійськими та українофобськими заявами, які поширював на телеканалі НАШ як його власник. Але найкраще для нашого політичного керівництва буде розпочати із такого собі Олександра Дубінського, який ще з 2021 року перебуває під санкціями США, а пересічному українцю відомий як гармонійне доповнення до переліку вище – проросійський політик. Проте Бойко ніц не дасть на геополітичній арені (лише на внутрішньому «ринку»), Мураєва ще треба знайти, а от Дубінський – і українцям приємно, і перед американськими платниками податків вже чимось повихвалятися можна.
Проте зазначимо і наголосимо ще раз: істина лишається невідомою і хтозна, чи не входить у плани сильних світу цього (чи ж, принаймні, України), щоб ті ж Коломойський та Шуфрич вийшли сухими з води (тож куди так рано на інших замахуватися). Але незмінним лишається те, що розпочати кримінальне провадження легко (була б людина, а справа знайдеться, як колись казали), а от позбутися його – вже не так. Тому будемо плекати надію, що маховик правосуддя виявиться потужнішим за індивідуальні бажання тих чи інших осіб, і принаймні ці справи докрутять до логічного (і бажано ще й справедливого) кінця. Ну і звісно ж, сподіватимемося, що НАБУ займатиметься корупціонерами, а СБУ – проросійськими і російськими загрозами, як це і має відбуватися.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
