У переддень Свята Преображення Господнього золотоніські волонтери відправилися на Донеччину. Власне ця поїздка, як і усі попередні, не була приурочена чи підтасована до якоїсь дати, — чоловіки вирушають в дорогу, як тільки готові автівки для служивих. А їх уже – відремонтованих, офарбованих, оформлених і, найважливіше, протестованих — передали 28 штук!
За цими цифрами — титанічна щоденна, іноді й цілодобова, праця усієї команди, хто не дозволяє собі перепочинку і, попри основну роботу й зайнятість, допомагає українським оборонцям тримати фронт. Чергова благодійна місія – завдяки ТОВ "Агрофірма" Маяк" та Олексію Васильченку, який завжди серед проводжаючих у далеку дорогу. Порожніми автівок не віддають, а «фарширують» їх адресними замовленнями – від «хто що любить» до оснащення та ліків.
До складу серпневого вояжу увійшли – організатор Сергій Кузнєцов, підприємці Андрій Штанько та Олег Король, старости – Сергій Кожем’яко та Дмитро Шевченко і незмінний водій Сергій Погорєлов.
Виїхали надвечір, щоби вже вранці бути на місці. Перша зупинка о 4-ій ранку для зустрічі із золотонісцем, першим заступником міського голови, а нині – військовослужбовцем Олегом Маслом. Передали яблука з його домашнього саду та помідори з власного городу. Там, за сотні кілометрів від рідного дому у них особливий смак. Це знають волонтери, тому й намагаються потішити золотонісців незначними сюрпризами.
О 5-ій ранку в обумовленому місці біля Покровська нас чекають морські піхотинці, серед яких хлопчина із Золотоноші – Олексій. Йому під замовлення товариш Олег Король привіз десятків зо 2 карематів. Хлопці попросили передати чи надіслати противірусних препаратів. Розповіли про своїх побратимів, які безстрашно збивають російські дрони. І так наловчилися, що в хід іде найпростіша зброя, що є у ту мить під рукою. Пригостили морпіхів кединогірськими пиріжками та роялівським лимонадом.
А потім ще 60 кілометрів у Бахмутському напрямку, де чекали бійці «Правого сектору». Їм доставили одне з двох авто. Сергій Кузнєцов детально дав технічну характеристику мотора та ходової частини, витрати пального тощо. Це вже не перший подарунок «Команди Войцехівського».
Тож мужні чоловіки теж приїхали не з порожніми руками – привезли прапор та розмальовані тубуси, що користуються особливим попитом на благодійних аукціонах.
Тут же зустрілися із золотоніським лікарем Юрієм Вертелецьким, якому привезли ліки під замовлення та золотоніські смаколики. Коробки з необхідними медикаментами передали колеги з «Центру первинної медико-санітарної допомоги», які придбали за виручені на "Ярмарку здоров’я" кошти.
— Як ви доїхали? – було перше запитання медика-реаніматолога. І скажу чесно, воно мене накрило… Сам зморений і змучений добовим чергуванням, чоловік переймався за когось, хто приїхав з мирного, тилового регіону!
— Що там у нас в Золотоноші? – цікавиться нашим життям-буттям.
Наостанок – зустріч з давніми друзями, справжніми професіоналами своєї справи – представниками Сил протиповітряної оборони. Кадрові військові – виважені і спокійні, попри напружене чергування. Їхня основна робота вночі, бо ворог обрав тактику переважно нічних обстрілів. Вони діляться нюансами, спостереженнями, і підтверджують давній постулат: військово-промисловий комплекс країни завжди досягає найкращого розвитку під час активних бойових дій. Як не прикро це визнавати, але факт неспростовний.
— У літаках є катапульта, і пілот має шанс врятуватися, - розповідає Герой України. – У гелікоптерів така система відсутня. Тому, коли збиваємо «Алігатора» КА-2, то на рахунок записуємо і техніку, і живу силу.
О 9-ій ранку ми впоралися з усіма поставленими задачами і поверталися додому. Усе чітко й злагоджено, строго за планом – заслуга Сергія Кузнєцова. В душі оселилася гордість за наших захисників. Титани! Ці не відступлять і не здадуть ні шматочка рідної землі. Вони – наш надійний щит! Усе, що від нас треба, - підтримувати їх!
Поверталися вдень, тож можна було розгледіти усе довкруг. Вздовж траси усі поля оброблені і засіяні. Незважаючи на обстріли, жодна сотка не згуляла. Зернові зібрані і стерня подискована. Схилили важкі голови соняхи, а інші – ще тільки цвітуть. Мабуть, сіяли набагато пізніше. Більше аніяких культур.
- То порода, - пояснив наш водій-переселенець, для якого ці місця рідні. – Коли видобувають кам’яне вугілля, відділяють порожню, мертву породу, що не має практичної цінності.
Волонтерська поїздка стала можливою завдяки підтримці колективів - «Золотоніського фахового коледжу ветеринарної медицини», ТОВ ПІІ «Еконія», машинобудівного заводу, магазинам БТР та «Новий дім», підприємцям - Оксані та Петру Міхновським, Віктору Гріньку, голові кварткому села Кедина Гора Ларисі Строкань.
Долучаючись до спільної справи, день за днем ми наближаємо нашу Перемогу. Не важливо, хто скільки у неї вкладає. Головне не бути байдужим і не втомлюватися допомагати, щоб наші захисники на передовій були впевнені у надійності свого тилу. Не розслабляймося, бо ми – нащадки нескореного козацького краю. Пам’ятаймо про це.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
