«Шлях до парламенту розпочався з розмови із нашим президентом Володимиром Зеленським. Після цієї розмови я зрозумів, що можу бути корисним не лише в своєму місті і громаді, а все таки, враховуючи досвід моєї роботи, можу бути корисним і в масштабах всієї країни». Саме так розпочався досвід великої політики для Віталія Войцехівського, екс-міського голови Золотоноші, що на Черкащині. Нині він - Народний депутат України й активно працює в комітеті органів державної влади і місцевого самоврядування та містобудування.
За матеріалами сайту "ПРО ВСЕ.ck.ua"
Про перипетії законотворчої діяльності, проблеми органів місцевого самоврядування, війну та волонтерство народний обранець розповів у свіжому інтерв’ю, торкнувшись і політичних, і економічних, і соціальних тем.

За словами Войцехівського, робота саме у згаданому вище комітеті - якраз те, що близьке йому за духом, саме цим він займався останні роки, будучи головою громади.
— Сьогодні ми працюємо над новим адміністративно-територіальним устроєм. Ми розуміємо, що після нашої перемоги доведеться працювати над цим напрямком, особливо на деокупованих територіях. Деякі населенні пункти ми, на жаль, не будемо відновлювати у найближчій час. Йдеться про такі населенні пункти як Бахмут, Попасна, Волноваха. І це тільки ті, що на слуху. А ще є села, шахтарські селища…
— Війна рано чи пізно скінчиться, нашою перемогою, звісно. Як бути із майбутніми виборами до органів місцевого самоврядування? Ви та ваші колеги працюєте в цьому напрямку?
— Так, звісно, наш комітет активно працює над питанням виборів. Після перемоги ми маємо проводити вибори, яких ще в нас не було, бо будемо мати деокуповані території зі своєю ситуацією та особливостями. До того ж, у нас є закордонний виборчий округ, а там сьогодні, як розумієте, людей дуже багато… Вони - громадяни України і мають реалізувати своє конституційне право проголосувати.
Окрема тема - на територіях, які не окуповані, нині чимало переміщених осіб, які теж мають реалізувати своє право. І треба всі ці нюанси врахувати. Сьогодні ми багато працюємо, вивчаємо виборчий досвід наших колег із Хорватії та Боснії. У питаннях адміністративно-територіального устрою працюємо з колегами із Польщі, Німеччини та балтійських країн.
— Усі ми розуміємо, що роботи на деокупованих територіях та просто постраждалих від агресії – дуже багато. На роки вперед. Ви вивчаєте ситуацію?
— Дійсно, я і мої колеги активно відвідують різноманітні міста: із волонтерською місією, і просто для допомоги тамтешнім владцям у такий скрутний час. Днями, наприклад, побували у Нововоронцовці, що на Херсонщині. Край, де здавна проживали хазяйновиті і заможні люди. На жаль, нині ситуація змінилася: багато руйнувань і горя принесли окупанти. Після підриву ГЕС вода відступила тут майже на пів кілометра. Може розпочатися екологічне лихо.

Тож із гуртом нардепів відвідали Нововоронцовську громаду, познайомилися з керівниками Бериславської та Каховської військових адміністрацій. Обговорили питання переміщених осіб, які сьогодні з Херсонщини переселені в інші регіони, потребу у допомозі для постраждалих. Окремо акцентували на змінах в законодавстві.
Окрім самого Херсону, завітали й до Кривого Рогу. Саме тут днями сталася чергова трагедія, коли російська ракета зруйнувала п’ятиповерхівку. Змішані почуття… Помітна робота ДСНС, місцевої влади. Багато чого зможуть виправити та відремонтувати, але, рани в душах людей, які проживають у місті, не зарубцюються вже ніколи... Зустрічі ж триватимуть й надалі, адже підтримка українцями один одного має бути постійною.

— Якщо порівнювати роботу в парламенті та роботу в місцевому самоврядуванні, то що вам ближче?
— Насправді я сумую за тими часами, коли був головою громади. Але й не скажу, що шкодую, що перейшов на цю роботу. У органі місцевого самоврядування ти бачиш проблеми локально, а коли ти в парламенті, то треба розуміти, що не Черкащиною єдиною. Ще є, наприклад Донеччина, яка окупована. І треба вже негайно думати, що там потрібно робити.
Розумієте, на рівні місцевого самоврядування - це просто щоденна робота для забезпечення життєдіяльності громад. А от уже в парламенті, нажаль, включається політика. Часом, чесно кажучи, дуже багато є демагогії, дуже багато популізму. І це шкодить ефективності роботи.
— Але не секрет, що нагальні питання в місцевому самоврядування виникають не лише на фронтових та прифронтових територіях. У цьому плані ви якось працюєте?
— Безумовно! Україна – цілісний і складний державний організм. І ні про кого забувати в жодному разі не слід. Ось, як приклад, провели якісний круглий стіл "Аналіз практики застосування законодавства щодо інституту старост". Для мене ця тема дуже важлива, адже староста нині – це посадова особа, яка працює без перебільшення цілодобово. Зібравши попередньо думки очільників сіл Черкащини, вважаю, що захід із колегами провели якісно. Далі, як-то кажуть, буде.

— Ну тобто, судячи із Ваших слів, Ви, як людина з розумінням роботи місцевого самоврядування, відчуваєте, що можете привнести щось своє?
— Я не скажу що я вундеркінд, який перебудує роботу парламенту. Основна частина парламентарів більш досвідчені, тому що вони на 2 роки більше працюють. Війна змусила нас переглянути свою роботу. Так, популізм є. Так, є демагогія, яку я згадував. Але в нас змінилися пріоритети. Сьогодні всі в парламенті, в тому числі і опозиція, розуміють, що в нас є одна мета – перемога.
— Життєдіяльність держави не обмежується місцевим самоврядуванням. Особливо під час війни. Як у вас налагоджена співпраця із військовими, або внутрішньо переміщеними особами?
— Оцінку, звісна річ, мають ставити люди, але зізнаюсь чесно – мені не соромно. Той шмат роботи, які постійно виконують представники нашої громадської організації «Команда Войцехівського» та ГО «ВПО України» - він заслуговує на увагу. Скільки сил та засобів за цей час вкладено у підтримку Захисників та цивільних українців, які постраждали від війни – перелічити складно. Із воїнами ми взагалі завжди в тісному діалозі – як очно, так і дистанційно. Коли виникають потреби, закриваються вони оперативно.

Щодо законотворчості в цьому питанні, теж намагаюсь ніколи не бути осторонь. Мене наприклад дуже переймають родини військових, що потрапили в полон або вважаються зниклими безвісти, переживають тяжкі психологічні випробування. Це складне випробування, адже перебування їх рідних людей невідоме, як і час та можливість їх повернення. Минулого тижня мав можливість особисто вислухати та поспілкуватися із такими сім'ями із Золотоніської громади. Зокрема, дискутували про зміни у законодавстві щодо загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, вимоги подачі будь-якої інформації про безвісти зниклого та надання повної координації його родині.
Ще декілька років тому ми не навіть мали уявлення про Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти. Нині - це довірена особа українських сімей. У пріоритетах - зробити усе можливе, аби наші незламні Герої знайшлися та повернулися на рідну землю!
Також дуже тішить той факт, що ми з колегами таки ухвалили законопроєкт №9378, який передбачає збільшення тривалості щорічної відпустки для військовослужбовців. Тепер військові мають право на 40 днів відпустки на рік.
Щодо цивільного населення, то опікуючись такими постраждалим, ми щодня зіштовхуємося з багатьма їхніми проблемами та бачимо, що деякі з них потребують більш системного вирішення. Зокрема, мова йде про саме внесення відповідних змін до чинних законів та підзаконних нормативних актів, задля вирішення тих питань, які в нас виникають на державному рівні.
— Якщо вже Ви згадали Золотоніську громаду, ви тричі обиралися міським головою Золотоноші, чи маєте ви зараз якийсь вплив на місто, або зв'язок із тими процесами, які там відбуваються?
— Я не можу не мати зв'язок по тій причині, що я живу в Золотоноші, я не переїхав жити в Київ. Навіть коли відбуваються парламентські засідання, ввечері я їду додому в Золотоношу: я громадянин цього міста, я там живу. Чи впливаю я на це місто? Не можу сказати. Сьогодні у нас в Золотоніській міській громаді багато авторитетних людей. Ми живемо дружно і нема такого, що от сказав Войцехівський і все.

— А кадрові рішення? Робота місцевих депутатів?
— Насправді депутати в Золотоніській громаді мені подобаються. Там є різні погляди, там завжди дискусія, завжди йде жваве обговорення всіх проблем. Вони всі хочуть щоб і громада розвивалася, і країна. Але, те що ми називаєм виконавчим комітетом Золотоніської громади, це є команда, яка сформувалася тоді, коли я був міським головою, і вони працюють. Мені приємно, що коли я йду по вулиці, а мені кажуть: "Віталій, ти знаєш, слава богу, робота в громаді іде".
— Перейдемо до питань міжнародної політики та відносин, які нині є одними з найбільш актуальних для України. Чи налаштований у вас діалог з іноземними партнерами? Як взагалі оцінюєте такі дружні відносини в умовах сьогодення?
— По-перше, тут мабуть варто розрізняти геополітику та локальні взаємозв’язки. Ось наприклад, як депутат був дуже радий побачити нещодавно на пленарному засіданні справжнього Друга України – Прем’єр-міністра Канади Джастіна Трюдо. Традиційні теплі слова і не менш тепла допомога – вони надихають. Дійсно безмежно дякую тим країнам, які не стали осторонь нашого горя.

Стосовно ж міжнародних відносин на рівні громад, аналогічно. Робота здійснювалась у цьому напрямку і до великої війни, не менш успішно продовжується й наразі. Скільки безкорисної щирої допомоги надали закордонні друзі тим громадам, де я принаймні був, порахувати складно. А це все – результат плідної побудови діалогу і від наших посадовців на місцях, і від нашої команди, і завдяки активності громадськості.
Та ось, далеко й бігти за прикладом не треба: кожного тижня якісь сюрпризи. Із найбільш свіжого, буквально днями – новенький мікроавтобус для соціальних і культурних потреб Піщанської громади, завдяки австрійським партнерам, а також купа медичного обладнання від німецького міста Розенгайм для Мошнівської громади. І такі процеси відбуваються постійно.

— А ось ця згадана Вами - Громадська організація "Команда Войцехівського" - це якийсь новий політичний проект?
— У нас в Україні багато громадських організацій, тисячі благодійних фондів і я не думаю, що все це політичні проекти. Як виникла ідея щодо громадської організації? Почалася війна і стало зрозуміло, що нам потрібно допомагати хлопцям на війні, людям, які переміщалися, людям, які потрапили в важку ситуацію. І коли допомагаєш, то процес потрібно формалізувати, створити громадську організацію. Ми могли б її назвати, наприклад, "Мир в усьому світі", і я був прихильник якоїсь нейтральної назви, але, коли зібралися, то люди завжди питають хто до цієї організації входить. Мені сказали: "Віталій, люди знають, що тут є ти, то буде більше довіри". Я не хочу хвалитись, що я такий молодець, але насправді ми більше 60 автомобілів відвезли на фронт: там і тепловізори, і дрони. Також допомогаємо і пересічним громадянам. Це робить не тільки Войцехівський, на окрузі працює команда. Після завершення війни, я не знаю, чи буде необхідність в цьому проекті. Зараз він виконує місію допомоги людям, які потрапили в важку ситуацію і людям, які боронять нашу державу.

.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити

