Заступник директора професійного ліцею з навчальної роботи, волонтерка, мама, кохана дружина, викладачка з трьома дипломами про вищу педагогічну освіту. Це все про нашу Яну Киряченко. Ні, не все! Ще вона – військовослужбовець ЗСУ, молодший лейтенант.

Головним стимулом змінити цивільний одяг на військовий став директор закладу Костянтин Короткий. З перших днів повномасштабного вторгнення Костянтин Павлович взяв до рук зброю. Організація навчального процесу лягли на жіночі плечі його заступниці Яни Сергіївни. Однак у червні 2022 року директора демобілізували за віком, йому виповнилося 60. Це була ціла трагедія для людини, яка прагнула захищати рідну землю зі зброєю у руках. Тож усю свою енергію Костянтин Короткий спрямував на волонтерський фронт у ліцеї, об’єднавши для цього весь колектив.

- Він був одержимий підтримкою наших захисників, - каже Яна. – У ліцеї шили розгрузки, плитоноски, маскувальні костюми, нижню білизну для військових, які знаходилися у госпіталях, готували страви, тушкованки, ліпили вареники, пекли пиріжки, хліб, пряники.

- Стали займатися адресною допомогою для колег, побратимів військовослужбовців: збирали кошти, закупляли продукти, залучали інших волонтерів, друзів, знайомих, оголошували збір продуктів через інтернет, готували страви та відвозили їх колегам.

Разом з ним я кілька разів їздила до наших захисників на фронт. Саме тоді й народилося бажання стати в стрій Збройних Сил.

Яна переймалася чи відпустить її директор, адже викладачі ліцею мали бронь і мобілізації не підлягали, але Костянтин Павлович навпаки підтримав. Він зрозумів, як ніхто. З розумінням поставилися і вдома. Чоловік і 11-річний син знали: якщо мама вирішила, то вона не передумає!

Стримував єдиний фактор: у грудні 2022 року вона закінчувала університет і повинна була отримати диплом менеджера (управителя) в освіті.

- Початком вчительської кар’єри стала школа у селі Подільське під керівництвом висококваліфікованої директорки Тетяни Гончаренко, де я робила перші вчительські кроки, - розповідає Яна. – Тетяна Іванівна багато чому мене навчила. В подальшому працюючи у школі вчителем біології вступила до Уманського педагогічного університету та здобувала другу вищу освіту за спеціальністю вчителя хімії. Ну а третю освіту управлінця здобула вже під час війни.

Три місяці топтала стежку у військкомат

У січні 2023-го зробила першу спробу вступити до Збройних Сил України. Пішла до Золотоніського центру комплектування та соціальної підтримки. Військовослужбовці-чоловіки були здивовані її рішенню, але сприйняли з розумінням. У кінці березня поставили на облік, а вже на початку квітня отримала повістку.

Шлях до служби у Збройних Силах був не легкий. Спочатку потрібно було пройти конкурсний відбір до навчального батальйону резерву офіцерського складу.

Відбір був дуже жорсткий. На дві сотні місць було майже в 4 рази більше бажаючих. Але наша Яна з честю пройшла ці випробування: тестування, співбесіда. Була зарахована до запасного батальйону. Після завершення навчання та успішної здачі іспиту було присвоєне звання молодшого лейтенанта, після чого була направлена на подальше проходження служби - розповідає Яна Киряченко.

За три місяці служби двічі отримувала короткі відпустки додому. Перший раз на 1 добу, вдруге – на 2. Звичайно ж, була і в рідному ліцеї, як без цього, адже в ліцей знаходиться частинка її душі.Там же усі свої, всі рідні!

Пишаюся тим, що одягаю військову форму

Жодного разу Яна не пожалкувала про свій вибір. Дуже горда з того, що пройшла відбір. У її обов’язках – робота з особовим складом, підтримання морально-психологічного стану військовослужбовців.

- Я пишаюся, що маю змогу носити військову форму, адже в ній я почуваю себе комфортно - каже Яна. – Мені зручно, лише у берцях перший тиждень відчувала дискомфорт.

Переймалася, як спрацюють емоції під час пострілів. До вибухів була ментально готова, чула їх як були з волонтерами на Сході, а от пострілу зброї не чула. Думала, що кине автомат, але коли пролунали перші постріли біля самісінького вуха зрозуміла, що з цим також упорається – пораділа за себе. - Все буде добре.

За свого чоловіка спокійна. Він відмінно справляється з роллю як батька так і матері. «Усім би такого чоловіка, за ним, як у ЗСУ за пазухою». Її хлопці – молодці. Вони пишаються своєю мамою і намагаються її не підвести.

Хтось сказав, що жінка – слабка стать. Але це ймовірно у тому випадку, коли мова йде не про українську жінку. У лавах української армії служать 42 тисячі жінок. Тисяча з них перебуває на командирських посадах, чудово справляючись і з важкою фізичною роботою, і з емоційним напруженням. Нарівні із чоловіками вони воюють на всіх фронтах, а кількість жінок, які хочуть захищати Україну, зростає. Патріотичний дух українок не можна зламати.Чесні, щирі, незламні, вони руйнують усі гендерні стереотипи та власним прикладом доводять, що для українських жінок немає нічого неможливого. І серед них – заступниця директора ліцею Яна Киряченко! Пишаємося!

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити

Читайте також: Перший заступник Золотоніського міського голови призваний на військову службу
Читайте також: Бензин дорожчатиме: із 1 липня повертають податки на пальне

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися