З діда-прадіда в Україні побутує вислів: чим більше робиш, тим більше роботи додається. Отак і в комунальній сфері: розпочали асфальтування доріг – мешканці громади хочуть, щоб вони були відремонтовані усі; розбили квіткову локацію – треба у всіх мікрорайонах; розчистили в’їзд від чагарів – «це ваша робота, не піартесь»; покосили зелені зони та узбіччя – коли у села приїдете; встановили освітлення на вулиці – а у провулку чому нема ліхтарів … Таких прикладів – безкінечний ланцюжок. Як справляються золотоніські господарники з фронтом безкінечних робіт в умовах воєнного стану, які першочергові завдання намагаються реалізувати, що їх стимулює – в інтерв’ю із заступником міського голови Олександром ФЛОРЕНКОМ.
— Олександре Анатолійовичу, як вдається збалансувати бюджет, адже коштів завжди менше ніж потреб?
—Почнемо з того, що у країні триває воєнний стан, в умовах якого ми намагаємося тримати комунальний фронт. Варто розуміти, що кожна копійка на господарські роботи, виділяється з бюджету по залишковому принципу. Першочергово – закриваємо потреби військових, це питання №1. На кожній сесії виділяємо кошти на запити вояків ЗСУ. Але не забуваємо й про своє завдання, як органу місцевого самоврядування, тут, в тилу: утримувати місто і села громади, займатися бодай мінімальним їх розвитком. Мова про більш відчутні капіталовкладення навіть не йде. Усі капітальні видатки проводяться дуже складно або взагалі згорнуті. Це, зокрема, будівництво нових доріг і тротуарів. Тому займаємося поточним утриманням дорожнього покриття. Після того, як депутати виділили кошти, провели ремонт дороги у районі машинобудівного заводу: облаштували фінальний шар покриття, оглядові колодязі, систему відводу дощових вод. Залишився благоустрій території. Можливо, як бажають містяни, встановимо об’єкт благоустрою: квіткову локацію чи вертикальні клумби тощо.
— Роботи з благоустрою у нас не припиняються. У перші дні війни, коли ми не розуміли, де можемо опинитися за кілька миттєвостей, як працюватимемо ми, банківська сфера, як йтимуть проплати – працівники благоустрою щодня були на посту: прибирали місто, засаджували, поливали, пололи клумби. Намагалися скрасити гнітючу картину буття. Наші квіткові клумби та композиції – родзинка Золотоноші. Ми бачимо це щодня, живемо в цій красі і наше око замилюється. А коли до міста приїздять гості – офіційні делегації чи транзитні вояжери або ж родичі – вони зразу ж відзначають: «Як у вас квітково і яскраво!» Це приємно, що люди помічають і відзначають. Коли у центрі міста розквітають тюльпани – локація перетворюється у фотозону. Це вже наша золотоніська традиція. Тому, однозначно, ці роботи зупиняти не будемо, попри всілякі труднощі.
— Нові дороги у громаді, принаймні у 2023 році, будувати ви не збираєтесь, бо капітальних видатків не передбачено. А як же бути із програмою «Золотоноша власними руками», де містяни вклали кошти у виготовлення проєктів?
— Доріг, що отримають новісіньке асфальтне вбрання після грунтового – не буде. Але ми, як вихід із становища, запровадили лайфхак: поточне утримання доріг способом облаштування щебеневого покриття.
Дія програми призупинена. Вона залишається в силі. Як тільки здобудемо Перемогу і будуть розблоковані капітальні видатки – відновимо будівництво доріг. Зараз частина вулиць, що були в черзі на асфальтування, отримали щебеневе покриття. Тобто частина робіт виконана.
— А як з асфальтуванням у селах громади, де дороги не будували роками?
— У нашій громаді 5 сільських рад. На жаль, вони усі – дотаційні. У 2020 році до нас приєдналися села зі своїми дорогами, зі своїм благоустроєм, інфраструктурою, потребами. Ми повинні продовжувати роботи й там. На жаль, у таких селах як Благодатне, до об’єднання із Золотоношею не було взагалі ніяких поточних ремонтів доріг. Ситуація катастрофічна. Щоб хоч трохи її вирівняти, треба вкласти неймовірну суму коштів. У 2020 році на все село світило усього навсього 3 ліхтарі. Під одним з них ще й табличка красувалася з іменем «діяча», за сприяння якого здійснені ці масштабні роботи. За 2 роки у Благодатному світяться квартали. Роботи тривають і зараз. Днями до «світлої» частини села доєднається ще один чималий район. Плануємо у кожному селі громади перевзути 2-3 грунтові вулиці у тверде покриття.
— Під розвитком сіл громади ви маєте на увазі лише комунальний напрямок?
— Ні, звичайно. У кожному населеному пункті є діти, дорослі, котрі ведуть здоровий спосіб життя. Тому вводимо посади спортивних інструкторів, аби вони організовували молодь і формували волейбольні, футбольні команди. Працюють бібліотеки, будинки культури, фельдшерсько-акушерські пункти, освітні заклади. Жоден навчальний заклад не зазнав оптимізації. Як би скрутно не було у первинній медицині – медичними послугами охоплене усе сільське населення. Навіть організовані виїзди сімейного лікаря. Розглядаємо можливість виїзних оглядів вузькопрофільних спеціалістів. Ми працюємо тільки на плюс. Наша команда звикла піднімати планку, ставити нові задачі і домагатися їхньої реалізації.
— Які обмеження фінансування діють під час воєнного стану?
— Це, гадаю, усім відома Постанова Кабміну №590, яка діє від початку повномасштабного вторгнення. Є регламентовані нею обмеження на виділення коштів, порушувати які протизаконно. Але ми зараз чудово розуміємо, що й надходжень до бюджету не багато. Багато золотонісців виїхали за кордон, багато підприємців пішли на фронт. Зруйновані логістичні шляхи: торгівля з білоруссю, з іншими країнами. Не працюють порти. Підприємства не вийшли на свої потужності, а отже, й податків менше.
Тому головне завдання – утримати напрацьоване за ці роки командою і громадою.
— Олександре Анатолійовичу, чи правильно я зрозуміла, що через обмеження 590-ю Постановою роботи біля інклюзивного майданчика, «на болоті» цьогоріч будуть заморожені?
— Ні, ви помиляєтеся. Роботи там, попри фінансові, погодні, технічні труднощі, уже стартували. Дощові і талі води стікаються у район Недільного ринку майже з пів міста. Це важко уявити, проте стоки зливової мережі з вулиць Захисників України, Січова, Ринкова, Благовіщенська, від Меморіального парку стікаються до найнижчої точки – на болото. Аксакали-комунальники стверджують, що під час будівництва колектору землю, глину і бетон звозили на болотистий майданчик. Так у 70-х-80-х роках засипали зливову систему. І тепер ця низина щовесни зазнає підтоплення.
Тому вирішили відновити канал. Уже від Зозулівської до скейт-парку його розчистили.
Наступний етап – відведення води від греко-католицької церкви. Ці заходи допоможуть підсушити болото і дозволять проводити роботи з благоустрою локації. У перспективі – з’явиться озерце, міні-річка, тенісні корти… Ідей багато. Дочекаємося перемоги і все у нас буде!
— Які ще фактори сьогодення гальмують реалізацію задуманого?
— Головне гальмо сьогодні – це війна. Дуже багато чоловіків із служби благоустрою пішли на службу у ЗСУ, багато-хто не хоче офіційно працевлаштовуватися, щоб дані не потрапили у військкомат. Брак кадрів катастрофічний! Тому деякі роботи з благоустрою доводиться відтерміновувати. Погоджуся, що деякі з них – банально не встигаємо. Доводиться надолужувати у суботу-неділю. Напередодні Великодня і поминальних днів служба благоустрою працювала без вихідних.
Амбітних планів багато, вони поставлені на паузу з головної причини: у нас і досі 24 лютого.
Підтримуємо міжнародні контакти і зв’язки між громадами України, обмінюємося досвідом. Приємно, що більше ділимося, аніж запозичуємо. Повертаємося з поїздок додому і усвідомлюємо, що наша команда і наша громада – великі молодці. Стараємося, щоб наші захисники повернулися у комфортне, затишне місто!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
