Витончені, розкішні, голосисті й незабутні, «краса і гордість співочого мистецтва» - це все про золотоніський ансамбль «Лебідка», який 19 травня святкував свій 20-річний ювілей.
На творчий вечір до Будинку культури глядачі поспішали з квітами. Ювілярки грунтовно підготувалися до свята – створили неймовірний ролик про творчий шлях гурту, записали бесіди з колишніми очільниками ансамблю, спогади учасників та розповіли цікаві й вражаючі факти закулісного життя. Талановитих «лебідок» привітали й колеги-чоловіки, а хореографічну композицію подарували вихованці студії «Zlatodance».
Про перший склад ансамблю й популярність дівчат розповіла примадонна міського Будинку культури, талановита й відома Вікторія Долгушина.
Жінка не просто 25 років вокалістка, вона - учасник різних колективів і керівник власного, а ще універсальний музичний професіонал - може взяти будь-яку партію і замінити колегу у разі форс-мажорного випадку.
2006 рік
— У найпершому складі «Лебідки» були Тетяна Гавриленко, Світлана Шейченко, Ірина Аргат, Алла Ковтун та Світлана Величко, - згадує Вікторія Іванівна. - Публіка стояла на вухах від новоствореного колективу. «Лебідка» - це було щось нове й неймовірне. Ми переспівували усі сучасні пісні. Першим керівником була Марія Рошкович. У її піснях був завжди такий характер, «з вогником». Від них не можна встояти, ми витанцьовували так, що сходили зі сцени мокрі. Ми реально були зірками - усі красуні, очей не відвести. Всі аплодували стоячи, впізнавали на вулицях, знали по іменах. У нас була шалена популярність.
Нині до гурту входить шестеро вокалісток: Таїсія Камша, Вікторія Захарченко, Маргарита Лазарєва, Анна Ярешко, Вікторія Бузинська та Світлана Шейченко. Кожна - тотожна грані діаманту, а разом на сцені дівчата створюють неповторну вокальну канонаду.
Прийшла працювати після училища культури. Володіє найвищим жіночим співочим голосом – сопрано. За освітою – хормейстер. Закінчила Золотоніську школу мистецтв за класом фортепіано, Канівське училище культури та Переяслав-Хмельницький університет.
Володіє другим сопрано, має яскраве соло. П’ять років у колективі.
— Віка випадково потрапила до нас. Дитя вчилося у технікумі і, якось у нас, записувала пісню на Лігу Сміху. Як заспівала вона Полякову, я мало не втратила свідомість: як може дитина іти до кролів, зайців і собак з таким голосом?! Ми завжди в пошуку красивих і яскравих голосів! От і запросили її до себе, - розповідає про колежанку Вікторія Долгушина.
Закінчила академію мистецтв Павла Чубинського та Київський університет Драгоманова за спеціальністю музичне мистецтво. Дівчина приєдналася до колективу два роки тому. Очолила дівочий ансамбль, знайшла підхід до кожної учасниці гурту.
— Тая - це промінчик світла, її голос іде із душі і серця. Ліричне сопрано – мецо сопрано, характеризується яскравим, повним тембром. Таю прямо Бог поцілував у душу і дав їй такий голос, який пробуджує все всередині, байдужим не залишає нікого, - захоплено розповіла Вікторія Іванівна.
За спеціальністю - учитель англійської. Голос – альт, насичений, яскравий, оксамитовий тембр, який є окрасою колективу.
- Яскрава й талановита. Це людина, на яку можна покластися і довірити будь-яку партію. Маргарита зі школи виступала, брала участь в усіх міських заходах. Заочно навчалася у виші, а працювала у нас. Потім вийшла заміж, виїхала у Суми, а за деякий час всерівно повернулася зі сльозами. Адже пісня - це її покликання. Від долі не втечеш, - з посмішкою підсумувала пані Вікторія.
Аня учасниця всіх вокальних колективів Будинку культури. А ще керівниця власного молодіжного гурту «Блек ліст».
— Аня – бджілка-трудівниця. Це такий у мене надійний тил, на неї я можу завжди розраховувати. Щоб їй не дали, будь-яку партитуру – вона все вивчить. Терпляча, надійна, трудоголік. Якщо вона за щось береться ,то точно доведе до найкращого рівня. Дорослі про таких кажуть «толкова». За нею майбутнє нашого Будинку культури, - разом охарактеризували колегу артисти.
За словами керівника ансамблю Таїсії Камші, нинішній склад потужний, енергійний і трудолюбивий.
— У кожного колективу - своя марка. Свій образ. Лебідка має дівочий образ, ніжної жіночої краси. Українська пісня, нехай не народна, в обробці,але це все-таки більш до народного спрямування колектив. Мені хочеться зберегти цей імідж. Ми повинні йти в ногу з часом і запит слухача, має обов’язково відображатися у нашому репертуарі.
За час її дворічного керування колектив випустив три відеороботи: «Човен», «Ми будемо стояти» і «Пречиста Діва». Саме першу пісню авторства «Океану Ельзи» в обробці найбільш оцінили слухачі.
— Знімали ми її з тяжким серцем, на початку війни, коли не розуміли, що буде завтра. Тоді мені закарбувалася десь почута фраза: «Ви можете зруйнувати будинки, але душу нашу не зруйнуєте». І саме цю душу мені хотілося відтворити на тілі розписом. Хотілося, щоб це був чорний фон, а українська душа виросла на кожному з нас. Усе зняли за три години. Малювали переселенці з Бучі, які мають власну майстерню – Антоніна та Дмитро Климченки.
– Затінювали чорною тканиною, накинули на рамку з банера. Це для нас було вперше, камера була дуже близько.
Друга робота «Ми будемо стояти» - кавер на пісню Наталії Могилевської, відзначився світлими тонами, динамікою і хореографічними постановками з дітьми.
— За нами хлопці, ми вистоїмо – це був посил композиції. Хореографія Лесі Орленко підсилила роботу. Мені відео далося легко. Прийшло розуміння, що все буде добре, - зізнається керівниця ансамблю.
Третім за два роки кліпом «лебідок» стала обрядова українська пісня до Різдвяних свят «Пречиста Діва». Її співали акапельно. З кліпом перемогли у конкурсі, який організовувала Оксана Пекун (Народна артистка України, музична керівниця і ведуча програми «Фольк-music»). Дівчата отримали гран-прі у номінації «Хоровий спів».
Таїсія Камша - перший співочий керівник. Її попередники – Станіслав Іванилюк та Марія Рошкевич виконували лише викладацьку функцію.
— Плюси роботи в тому, що я відчуваю кожного, хто стоїть поруч з тобою. Я живу цим колективом, не просто чую, а й відчуваю потреби й зміни на собі.
Як би склад «Лебідки» не змінювався, є люди, які гаряче люблять харизматичних дівчат ансамблю і не пропускають жодного виступу. Таким був Валерій Клименко зі своїм беззмінним «Браво!». У нього були свої почесні броньовані місця у 5 ряду.
Після концерту жінка презентує дівчатам подарунки, приносить солодощі й «потрібні» речі: кришки для закаток, швабри, граблі, торти, гроші, і шоколадки.
— Міцного здоров’я, щастя, мирного неба і завжди вагітного гаманця! – побажала Раїса Іванівна своїм улюбленим «лебідкам». Нехай усі слова і побажання, сказані ансамблю у ювілейний день справдяться. А дівчата продовжують надихатися, творити і вражати публіку своїми виступами.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
