Найсильніша людина на «Святі богатирської сили»
«Найсильніший військовий України» - такого звання удостоєний у грудні 2022 року військовослужбовець Роман Науменко, який нині стоїть на сторожі північних кордонів нашої держави. Він у числі військових і цивільних силанів взяв участь у турнірі «Сила спорту – Збройним силам», який організувала федерація стронгмену України. Після здобутої перемоги Роман зателефонував своєму комбату із радісною звісткою: «Маємо перше місце на батальйон!» У цьому маленькому епізоді - весь Роман: максимум зусиль заради побратимів.
— Чому став стронгменом? – перепитує. – Так я ж народився у селі, у нас там усі, як один – сильні, з діда-прадіда. Ви звернули увагу на моє прізвище? Науменко – як у матері Івана Піддубного, Ганни Данилівни. Так що я – нащадок славного козацького роду і в моїх жилах тече богатирська кров.
Після проходження строкової служби навчався у Черкаському педуніверситеті. Вищу освіту здобував на заочній формі навчання, бо треба було працювати, щоб забезпечувати сім’ю. У вільний від роботи час – регулярні заняття спортом.
Роман Науменко – 4-разовий переможець турніру «Найсильніша людина свята», що проводиться щороку у селі Красенівка на Чорнобаївщині у рамках «Свята богатирської сили». Головний організатор і меценат цього величного спортивного дійства – Петро Душейко, голова обласної федерації греко-римської боротьби.
— Спортсмени між собою вирішують, кому віддати пальму першості, - розповідає. – Коли я вперше отримав цей титул, дехто подейкував: «Та ясно чого, він же місцевий, земляк!» Тому став ще більше і впертіше тренуватися, щоб розвіяти ці безпідставні сумніви. Став вигравати не 1-2 вправи, а усі 4!
Вперше потрапив у Ворохту на Чемпіонат України зі стронгмену. Відтоді чоловіка, що народився і зріс на широких розлогих рівнинах центру країни, завжди тягне у гірські Карпати.
— Я там знаю усі озера, стежки, підйоми і спуски, гірські плато, - розказує емоційно. – Люблю відпочивати в Карпатах. Щороку їду з родиною в гори.
10 років тому Роман познайомився із родиною Вірастюків. З того часу їх з Василем Вірастюком об’єднує улюблений вид спорту та спільність поглядів на життя.
— Перше знайомство з Василем Ярославовичем відбулося у Каневі, де проходили показові виступи стронгменів, - пригадує Роман. –У складі представників федерації був мій товариш Богдан Копил, який входить в трійку найсильніших. Мене, як глядача, викликали на килим, де я показав свої уміння. Василь Вірастюк разом з президентом федерації стронгменів Сергієм Конюшком запросили мене до організації для професійного заняття спортом.
Друга зустріч відбулася у грудні 22-го на турнірі «Сила спорту – Збройним силам», куди його командир батальйону відпустив на 2 дні. Вірастюк підійшов до службовця і поцікавився: «Як служба? Як забезпечення? Яка допомога потрібна?»
Маємо дві великі переваги
— У нашій Перемозі над підлим ворогом ми не сумніваємося ні на мить. Це питання часу, - стверджує військовик. – Маємо дві великі переваги: перша – це єдність усього українського народу, від старого до малого; друга – за нами весь світ, 158 країн світу визнали росію – країною-терористом. У нас повірили, нами захоплюються. Ми довели, що ми – велика нація. Весь світ побачив, що маленька Україна на фоні могутньої росії не просто гризе, а б’є другу армію світу. Другу, бо перша - Українська!
Продовжуючи тему єдності і підтримки, Роман розповідає про візит «Команди Войцехівського» до їхнього підрозділу на початку лютого.
— Войцехівський – це перший політик, якому я вірю, - поділився. – Вперше з ним зустрівся у Каневі на показових виступах наших стронгменів. Це була друга зустріч.
Як розповів Роман, Віталій Олександрович цікавився буквально всім: забезпеченням, побутом, настроєм. Він мало говорить, але чітко і влучно, в саму точку. Його підтримку батальйон відчуває постійно. І головне, немає зволікання з виконанням обіцяного.
На моє запитання «Як сприймаєте мирне життя в тилу, де на вулицях достатньо здорових чоловіків?», чорнобаївський силач відповідає досить спокійно і виважено:
— Просто зараз є важливіше завдання: втихомирити буйного сусіда, який просякнутий ідеєю есесеру. Який дивиться на глобус і бачить тільки ерефію. Тож нам треба спочатку їм очі відкрить і мізки вправить, а тоді вже й зі своїми розбиратися.
— Дійшли ж руки у СБУ до Коломойського, Авакова з обшуками, - каже. – Розтанула їхня недоторканність! Справедливість торжествує. Зрушили з місця оброслих мохом можновладців!
— Порівняйте фото Зеленського до війни і зараз, - пропонує. – Пройшов рік, а він постарів на 10! Йому, наймолодшому з усіх президентів незалежної України випала найважча доля. Та він впорається! Для того ми й взяли до рук зброю.
Військовими стали всі, починаючи з матері солдата
— 24 лютого змінило нас усіх. Ми усі стали військовозобов’язаними і усі одягли військову форму – мати солдата, дружина, діти; вчителі, лікарі, комунальники; навіть ви, журналісти, теж у формі, - ділиться своїми поглядами. – Тільки в одних ця форма видима, а в інших уявна. Проте почуття патріотизму, супротиву об’єднало усіх – від старого до малого.
Роман демонструє відео на телефоні зі своїм маленьким синочком, який, ще чітко не може вимовити усі букви, але вже твердо проголошує «Слава Україні! Слава нації! Героям слава!»
— Оце – головний стимул кожного з нас, хто стоїть на рубежах країни зі зброєю в руках.
Роман Науменко має позивний «Мішка». Очевидно, через міцну ведмежу статуру, силу і міць. Проте мені чомусь хочеться назвати добряка – «Барні».
Один – проти системи
Імпонує у цьому кремезному, під 2 метри ( точніше 1,97 м) зростом, чоловікові те, що він добре знає історію свого народу, зокрема життєвий шлях Івана Піддубного. Та не просто знає, а уміло оперує фактами, застосовуючи їх досить доцільно.
— Іван Піддубний, куди б його не кидала доля, щиро любив Україну. Коли йому за бутності більшовиків видали паспорт із прізвищем «Поддубный» і національністю «русский», вимагав замінити паспорт, а після відмови чемпіон власноруч зробив виправлення — «Піддубний» і «українець», - знаюче розповідає далекий нащадок великого борця. – Розумієте, він не побоявся наодинці постати проти системи. А нас – мільйони! І ми теж зможемо побороти зло!
Проводжаючи Піддубного в Севастополь на заробітки, його батько сказав: “Пам'ятай, Іване, що роду ти батьківського і материнського - козацького, запорозького, і що козакові честь дорожча за матір, дорожча за батька рідного. Запам'ятай, Іване, якщо продаси честь - не син ти мені, і я не батько тобі”. Саме цих напутніх слів Роман Науменко не цитував, але їх промовляли його очі, його рухи, його статура і чоловіча впевненість, від якої почуваєшся надійно і впевнено.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
