Найгірші новини – про смерть захисників.
Юрій Ющенко – народився у Казахстані. У 6 років з батьками повернувся до Золотоноші, де навчався у золотоніській школі №5. Строкову службу проходив у Збройних Силах ракетних військ. Опісля - працював на різних підприємствах будівельної та деревообробної галузі. Позитивний, душа компанії, щирий, веселий і відданий товариш, мав багато друзів. Був добрим порадником, люблячим батьком й справжнім патріотом країни. 24 лютого, не роздумуючи, з’явився у перших рядах, щоб записатися добровольцем й захищати рідну країну.
Загинув золотонісець зі зброєю в руках, захищаючи мирне та спокійне життя своїх дітей, друзів та рідних.
Герой – це сміливість піти на війну, не залишити бойові позиції під вогнем, стояти до кінця у найтяжчий час за побратимів. Наші захисники для нас і лицарі,й всесильні богатирі – звитяжці, які стоять на варті спокою. Незламні, вони не здалися після перших місяців, не повернули додому до дітей й дружини, не шукали «притулку» у медзакладі, а впевненою ходою і з широкою посмішкою щоразу поверталися на позиції.
А обов’язок кожного мирного жителя, заради якого «віддав свою душу й тіло» доблесний воїн – достойно вшанувати пам'ять захисника й провести в останній путь. Віддати шану – це єдине, що ми можемо зробити для нашого земляка. Прийти на площу Героїв Майдану, схилити голови перед незламним і покласти квіти на домовину, дякуючи за силу, стійкість та самопожертву. Дякуючи за життя. Вічна пам'ять і шана Юрі!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
