Отже, 70% моїх друзів в Інстаграмі (соцмережі) написали, що не знають значення слова "Україна"... і це лише ті, хто зізнався... А тому, варто згадати хто МИ. Цьому присвятимо кілька рядків. Не очікуйте від цього допису відкриття століття. Його не буде. Все банально і просто. Однак, існує трохи міфів, від яких є необхідність позбутися.
Дуже давній. І він має два значення. Зрозуміти їх нам допоможе Тарас Григорович:
Варіант 1:
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
У даному вірші слово "край" означає МЕЖА. Тобто "біля дороги", там, де вона закінчується.
Варіант 2:
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
І тому значення слова "Україна" максимально просте. Наші предки не заморочувались і так називали ту землю (територію), де вони жили.
А як щодо кацапської "Окраины"? Наче і корінь підходить, ось тобі межа. Десь там в Московії - центр, а на окраїні ми... Та є одна біда. Вперше назва "Україна" згадується в Іпатіївському літописі у 1187 році. Для розуміння ситуації, Москва в цей момент являла собою дерев'яну шабашку десь там на окраїні Київської Русі.
Після цього даний термін часто гуляв різними літописами, позначаючи розмаїті князівства тогочасної Русі, а іноді і всіх їх разом. У XVII сторіччі європейці почали зображати карти Козацьких земель. Слава Богу, кацапи на той момент були безграмотними. Інакше шукати правду сьогодні було б важче.
І от на такій мапі, відомого нам з підручників історії французького інженера Боплана, ми бачимо напис: "Ukraina". У XVIII ст. вже німецький картограф дарує нам мапу "Vkrania". І якщо голосні "у" та "о" можна якось переплутати, то тут літера "в", а отже однозначно не Окраїна.
Даний термін дійсно мав місце і використовувався виключно церковниками, мав грецьке походження і означав Центр Русі. Тобто, центральні землі, які були кістяком – Мала Русь, а все, що її оточує і було пізніше приєднано - Велика Русь.
Та у XVIII ст. Пьотр та інші починають з потолка писати історію свого гасударства... Щоб створити імперію, потрібно обпертись на щось, що об'єднує. Гітлер у свій час опирався на Священну римську імперію, а Пьотр вирішив зробити себе спадкоємцем Русі. Бо згадувати про своїх предків: дикунські фіно-угорські племена, які дубасили палками жаб на болотах - не найкращий старт. Назву трохи підшпаклювали і стали називатись "росія". Себе величали вєлікоросами, українців - малоросами, а литвинів - білоросами.
У другій половині XIX ст. Великий Кобзар писав українською мовою свої вірші. І як ви помітили, вживав термін "Україна". Ну а у 1870 році народився Ульянов (Ленін), який "целіком і полностью" придумав Україну.
У світлі всього написаного:
Країна Україна, краіна Беларусь, krajina Slovensko, kraj Polska - передають величезний привіт «ісконно РУСЬкой» СТРАНЕ россия.
До речі, зараз Фейсбуком гуляє слушне зауваження, щоб ми не називали громадян російської федерації "орками", "свинособаками" чи "рашистами", аби не було підміни понять, а таким чином – перекладання відповідальності на когось завгодно крім них - росіян. І я з цим категорично згоден!..
Однак мені, уродженцю древлянського КРАЮ, вкрай важко назвати мешканців Мордви або Якутії - росіянами. Адже вони до Русі мають таке саме відношення, як Вінниця до Венеції. Хоча останні двоє однозначно мають більше спільних рис, ніж РУСИНИ з "русскими".
Друзі, любіть свою країну. Цінуйте її мову. І знайте її історію. Для нас це дуже важливо. Адже окрім війни на фронті, ведеться інформаційна війна, з якої нам теж потрібно вийти переможцями.
Щиро ваш Олександр ПРОКОПЧУК
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
