Після брюссельської розмови, яка відбулася 15 червня, учасники домовилися про надання нашій державі низки озброєнь для протистояння російській агресії.
Як повідомив міністр оборони США Ллойд Остін, Україна отримає:
-
18 одиниць 155-міліметрових гаубиць;
-
36 тисяч 155-міліметрових снарядів;
-
18 тактичних автомобілів для транспортування гаубиць;
-
додаткові снаряди до HIMARS;
-
чотири автомобілі для ремонту техніки;
-
дві системи берегової охорони із ракетами Harpoon;
-
тисячі захищених радіостанцій;
-
тисячі оптичних пристроїв, зокрема й нічного бачення.
Проте напередодні, у мережі Twitter з’явився допис від радника голови Офісу президента Михайла Подоляка. Там він перерахував «потреби» української армії у зброї для закінчення війни та вибиття армії окупантів за межі країни:
— Буду прямолінійним. Щоб закінчити війну та викинути Росію з України нам потрібен паритет важкої зброї:
-
1000 гаубиць калібру 155 мм;
-
300 РСЗВ;
-
500 танків;
-
2000 одиниць бронетехніки;
-
1000 дронів.
Проблема полягає у кількох пунктах
Перше – подібна інформація не повинна взагалі, ніде і ніколи, виходити за межі овальних кабінетів, де вона обговорюється та узгоджується. Можна апелювати до того, що у сучасному світі розвідки різних країн і без того володіють потрібними даними. Але не всіма і не завжди, то навіщо оголошувати про подібні речі?
Друге – виходячи з попереднього пункту, це радше політична операція, спрямована на внутрішню аудиторію, мовляв «ось, ми просимо, але не отримуємо бажаного результату». Це пояснюється хоча б тим, що на балансі армії США немає і близько такої кількості, скажімо, гаубиць. А та сама Європа після холодної війни фактично взагалі позбулася запасів танків, які на сучасному полі бою є радше анахронізмами, аніж чимось корисним.
Ну і третє – всі подібні заяви, окрім того, що повинні лишатися за стінами кабінетів, мають також лунати тільки з вуст однієї-єдиної структури в Україні – з вуст ЗСУ. Але багато наших можновладців чомусь вважають, що їхній приїзд у штаби військових і спроба ними покерувати, буцім вони краще знаються на війні – то хороша думка.
У висновку – те, що написав Михайло Подоляк, це лише цифри, взяті невідомо звідки, невідомо ким, а головне – невідомо для чого (точніше, відомо, але ця причина немає жодного відношення до війни). Але навіщо робити подібні нездійсненні гучні заяви, щоб потім винуватити міжнародних партнерів у буцімто невиконанні запитів – це лишиться загадкою для мільйонів українців…
Результати зустрічі: партнери враховують усі потреби України
Після «Рамштайн-3» відбулася прес-конференція міністра борони США Ллойда Остіна та генерала Міллі. На ній пролунало запитання, у якому посилалися на слова заступниці міністра оброни України Ганни Маляр, про те, що буцімто Україні постачають лише 10% від того, що вона просить у міжнародних партнерів.
На це запитання пролунала цілком промовиста відповідь, яка коректно і ввічливо дала зрозуміти, що слова заступників навряд чи слід сприймати серйозно, коли справжні і найважливіші розмови проводяться безпосередньо з очільником міністерства:
— Щодо питання 10%, ви цитуєте заступницю міністра оборони, ми щойно зустрічалися з її босом в сусідній кімнаті, пройшлися по кожному пункту, що їм потрібно і що доречно в цій боротьбі. Тож ми певні, що ми важко працюємо, аби дати їм те, що, на їхню думку, є доречним, - заявив глава Пентагону Ллойд Остін. Ми з генералом Міллі були на багатьох війнах. Коли ти на війні, тобі ніколи не достатньо. Ти завжди хочеш більше. Ти завжди віриш, що тобі потрібно більше. Я був в такій ситуації. Тому я, звичайно, розумію, чому українці так говорять. І ми будемо боротися, щоб надати їм все, що їм потрібно, - додав міністр оборони США.
Отже, на що спрямовані гучні заяви? Важко сказати однозначно. Проте щодо того, що вони радше шкодять Україні, аніж допомагають – можна і треба говорити. Критика влади це не щось, що має бути під негласною забороною. І тим паче не щось, що дехто характеризує словами, на штиб, «це гостра тема, краще оминути її».
Ми бачимо живий приклад під боком – росія, у якій опозиція і критика прирівнюється до екстремізму. Власне, бачимо і наслідки. Натомість, критика влади – це єдиний рушій її розвитку та дії державних інститутів, які з цим пов’язані. Це – єдиний варіант, при якому країна може бути демократичною, правовою і такою, що розвивається, а не входить у режим стагнації, який призводить зрештою до регресу. Слід про це пам’ятати.
Про курс молодого бійця
Наступний уривок, поміж іншим, буде корисним для тих, хто не втомлюється кричати «Захід нас продав, зброю не постачають, все пропало, ой леле, пробі!».
Отже, на брифінгу щодо результатів «Рамштайн-3», генерал Марк Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США розповів про кількість навчених український бійців. Адже мало просто взяти і надіслати техніку, яку переважна більшість і в очі не бачила, не кажучи вже про її використання і головне – використання ефективне. Власне, через це ми і не бачимо зброю на фронті одразу після заяв про її передачу, адже перш ніж вона потрапить на передову – солдатам належить пройти такий собі «курс молодого бійця».
Тож, генерал Міллі сказав таке:
— Станом на зараз, ми навчили загалом близько 1000 українських воїнів. З них: 420 українців на гаубицях «M777», 300 українців на самохідних установках «M109», 129 на бронетранспортерах «M113», 100 на безпілотних літальних апаратах і ще 60 тих, хто лише завершує своє навчання для роботи з РСЗВ «HIMARS».
У своєму відео №246 Юрій Швець, посилаючись на все ту ж прес-конференцію та Марка Міллі, а саме на озвучені ним цифри підготованих до використання західних зразків озброєння українців, підрахував – скільки приблизно одиниць окремих видів озброєння вже приготували для України союзники.
Якщо поділити кількість навчених солдатів на ту кількість людей, які потрібні для обслуговування тієї чи іншої зброї, отримуємо такі цифри:
- 20 шт. «HIMARS» (екіпаж 3 людини, навчено 60 осіб);
- 60 шт. «М777» (екіпаж 7 людей, навчено 420 осіб);
- 75 шт. «М109» (екіпаж 4 людини, навчено 300 осіб).
Важливо наголосити: це все те, що готують вже зараз, без урахування тієї кількості озброєння, яка ВЖЕ надійшла на фронт.
Також Юрій Борисович зазначив – навчання українців вже стало конвеєрним, і щойно одні здають «випускний іспит», наступні вже у процесі здобуття таких же ж навичок.
Марк Міллі регулярно перебуває на зв’язку з генералом Валерієм Залужним – головнокомандуючим ЗСУ. Тобто відбувається процес, який і має бути – очільник українських військових, які найкраще знають, що їм треба, аби успішно воювати, озвучує ці потреби уповноваженим особам на Заході.
До того ж…
Поміж іншим, варто також зазначати, що наданий нещодавно черговий пакет військової допомоги на 1 мільярд доларів – це і 1 із тих 11, які ми нещодавно обговорювали у матеріалі про жовтневий Ленд-ліз. У ці 11 мільярдів президент США може «засунути руку» у разі потреби, в доповнення до підписаної допомоги у розмірі 40 мільярдів.
Принагідно нагадаємо – Ленд-ліз почне надходити в Україну лише із жовтня 2022 року. Про те, чому так – ми розповіли у згаданому вище матеріалі, з яким ви можете ознайомитися за посиланням.
Отож, процеси тривають.
Будьте пильними до розмаїтих гучних і нічим неаргументованих заяв, а також навчайтеся інформаційній гігієні, яка, на жаль, ніяк не імунізується на українських теренах.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
