Від початку російського повномасштабного вторгнення українці показали чи не найвищий у світі рівень згуртованості та самоорганізації. Як неодноразово зазначали експерти різних галузей, переважно на американському телебаченні та у ЗМІ, – саме автономність нашого народу, уміння не чекати вказівок «з вище» і хист вирішувати проблеми, приймати рішення, що називається, на місцях – стали запорукою успіху в обороні країни. Ці заяви стосуються як військових, так і звичайних, цивільних українців.
Золотоніщина завжди вирізнялася активністю, сумлінністю та взірцевою згуртованістю. У час війни ця чеснота відкрилася у безлічі наших співвітчизників, такої кількості людей, що годі всіх і перелічити. Проте все ж, Золотоноша.City вважає своїм обов’язком бодай спробувати якнайбільше висвітлити тих, хто власним прикладом доводить незламність та готовність підтримувати кожного, хто того потребує.
Жителі нашої громади не лишалися байдужими ані до Харкова, до якого власне поїхала перша гуманітарна допомога зібрана зі 197 округу, ні до Києва, ні, тим паче, до побитих та втомлених жителів Ірпеня та Бучі.
До вояжу у міста-супутники столиці доклали руку всі небайдужі, а також зокрема міська рада і народний депутат України по ОВО №197 Віталій Войцехівський. Насамперед, везли їжу, яка не потребує додаткової обробки і придатна до вживання просто після розвантаження автомобіля. Проте також, на запас і на пізніше, не гребували зібрати і більш вибагливі продукти. Випічка, м’ясо, тушонки, консерви, хліб. Також ліки, побутову хімію. Тієї ж тушонки відвантажили 100 кілограмів.
Допомога західних партнерів
Депутати міської ради Віктор Душка та Андрій Штанько, волонтери Владислав Восколович та Володимир Мельніков разом із старостою Кропивни Олександром Кипичем вже тричі допомогли перевезти гуманітарний вантаж із-за кордону від наших друзів-побратимів з міста Явор (Польща), м. Лучанець (Словаччина) та м. Штрассе (Люксембург). Золотонісці, використовуючи власний автотранспорт, доставили понад 15 тонн вантажу фурою та 126 кубів продуктів харчування, засобів гігієни та одягу - бусами. Завдяки підтримці народного депутата України Віталія Войцехівського організовані начальницею відділу прогнозування і розвитку громади Вікторією Остроглазовою логістичні маршрути щоразу працювали бездоганно.
Свій вагомий внесок вклав службовець Вадим Дзюбан, який готував документацію та безпосередньо спілкувався з німецькими партнерами з міста Гелленау. Саме звідти до Золотоніської багатопрофільної лікарні, за ініціативи тамтешнього очільника на ім’я Кнут, 19 травня прибув діагностичний центр для раннього виявлення проблем, пов’язаних із захворюваннями головного мозку. Головний лікар Лариса Насальська разом зі своєю командою прийняла подарунок від німецьких партнерів. Також під час передачі був присутній і народний депутат України Віталій Войцехівський, який свого часу на посту Золотоніського міського голови підтримав ініціативу співпраці з іноземцями та допоміг організувати логістичний маршрут. Значна заслуга в отриманні нашими медиками цього апарату - волонтера з Нової Дмитрівки Миколи Черінька.
Золотоніський центр надання соціальних послуг у ретроспективі 100 днів війни
Від 24 лютого 2022 плин часу для України змінився на «до» та «після». Здебільшого, люди об’єдналися і згуртовано взялися до роботи – до будь-якої праці, що могла стати у пригоді на цій війні і зрештою була здатна зробити свій внесок у перемогу. Інші ж, натомість, здалися без абияких спроб долучитися до цього процесу – зібрали речі, махнули рукою і подалися, куди очі дивляться. Певна річ, у жителів регіонів, де точаться активні бойові дії або ж куди ще тільки починає свій наступ супротивник – вибір невеликий. Проте наразі йдеться лише про тих, хто залишив свій пост, перебуваючи у тилових областях – про тих, хто кинув напризволяще свою Батьківщину, своїх людей і усіх тих, хто потребував допомоги.
На щастя, таких – меншість. І їхня безвідповідальність сторицею компенсується відповідальністю інших людей, підрозділів та служб, які самовіддано продовжують виконувати свою роботу та адаптуються до тих запитів, що їх створює війна.
Одним із таких надійних українських форпостів став Золотоніський центр надання соціальних послуг. З перших днів війни соціальні працівники під проводом Людмили Неліної не розгубилися і продовжили виконувати своє головне завдання – допомагати людям.
Окрім найбільш вразливих і соціально незахищених верств населення Золотоніщини, з початку війни перелік нужденних поповнили переселенці, які сотнями почали зупинятися у нашому регіоні, що став транзитним від початку широкомасштабної війни. Дехто потребував лише тимчасової підтримки, зокрема гуманітарної. А дехто ж – лишався на якийсь час у центрі Людмили Тіборівни, очікуючи можливості рухатися далі на захід, або ж отримуючи змогу як слід обміркувати своє подальше життя.
— У перші дні наш центр став осередком, куди потрапляли принесені громадянами речі, провіант – все те, що люди несли як для підтримки армії, так і тих, хто опинився у скрутному становищі, полишивши все у вогні війни і прибувши фактично без нічого до нашого регіону, - розповідає пані Людмила. – Ми маємо великі приміщення, погрібники, тож акумулювати ці ресурси було досить зручно. Подальше сортування допомагало визначити, що і куди слід направити, та де воно буде найбільше необхідне. Зокрема Буча, Ірпінь, Харків. Частина у перший місяць йшла на харчування територіальної оборони.
Центр активно співпрацював з усіма службами, які об’єдналися на тлі війни і одним могутнім кулаком долали всі перешкоди. Також співпраця налагодилася із табором «Максимум».
Коли потік внутрішньо переміщених осіб суттєво зріс, стало очевидно – місцевих ресурсів замало, аби кожен отримав належну увагу, догляд та допомогу. Тому центр взяв за мету у будь-який спосіб намагатися залучити фінансування з іноземних і з українських різноманітних фондів, щоб забезпечувати нужденних усім необхідним.
— Ми подавали заявки до фондів. Наша ціль – насамперед допомогти цивільним людям пережити цю війну. Одними з перших відгукнулися давні друзі, з якими ми співпрацювали вже тривалий час – це колишній «Фонд родини Нечитайло», який півтора роки тому став називатися «Вплив». Наші зусилля мали результат і ми почали отримувати грантове фінансування, – розповідає директорка.
Майже неможливо точно сказати, скільки людей від початку війни пройшло через послуги соціального центру, оскільки облік почали вести лише у квітні і ті цифри не відображають реальної картини, адже найгарячішими були саме перші декілька тижнів, коли все відбувалося у хаотичному порядку і на першому місці було питання, як допомогти людям, а не записати їх до переліку.
Також Людмила Тіборівна відзначає вагому підтримку від міст-побратимів, з якими золотоніські управлінці багато років поспіль вибудовували якнайкращі стосунки. Це і німецькі, і польські, і чеські друзів, які відгукнулися на заклик та неабияк підтримали гуманітарними вантажами, які продовжують надходити і до сьогодні.
Протягом всіх 100 днів війни центр активно займається тим, щоб вся ця допомога, зокрема провіант, потрапляли до тих, кому конче необхідні. Вони формують продуктові набори і роздають: частину доставляють вразливим верствам населення соціальні робітниці, а за частиною люди приходять самі.
— На пару тижнів після 24 лютого ми призупиняли соціальні перевезення, але затим – знову поновили цю послугу. Люди похилого віку, чи скажімо ті, які потребують термінового отримання медичної допомоги – для них це надважливо, тому ми не полишаємо їх без належного догляду. Попри проблеми з паливом, соціальні перевезення працювали, працюють і будуть працювати, - наголошує Людмила Тіборівна.
На базі центру під час війни працює безкоштовна перукарня. Це було рішення виконуючої обов’язки Золотоніського міського голови Наталії Сьомак. Окрім цього, люди можуть отримати як допомогу фізичну, так і психологічну. Реабілітація також не потребує коштів. І, звісно ж, соціальна пекарня, яка не зупиняла свою діяльність і продовжує забезпечувати тих, хто має таку потребу.
Як і з продуктовими наборами, механізм випічки хліба працює таким чином: попередньо формуються списки, повідомляються люди, а вже затим, коли збирається, скажімо, 50 замовлень – працівники беруться до роботи. Це потрібно для того, аби центр міг коректно вести звітність за використання бюджетних коштів.
— Ця війна показала, хто чого вартий, вказала на те, як слід взаємодіяти у колективі та загалом з людьми, - говорить Людмила Тіборівна. – Я вважаю, що кожен з нас – хоч зі зброєю в руках, хоч на звичному робочому місці, хоч деінде – несе відповідальність за результат цієї війни. Не всі підуть воювати, та і зброї стільки немає. Але кожен повинен приносити користь, займаючись своєю справою, своїм фронтом. Те, що буде завтра, залежить від того, що ми робимо сьогодні. І головне – лишатися людьми.
Молодіжний центр
Починаючи з перших днів війни активна золотоніська молодь, ряди якої поповнили студенти-дистанційники, налагоджувала контакти з партнерами в Україні та за кордоном, з громадськими організаціями для допомоги військовим та Золотоніській громаді: телефонували, надсилали листи-прохання. 12 березня отримали першу відповідь. З того часу почали надходити продукти, ліки та набори побутової хімії, благодійники надсилали кошти. Стали опікуватися родинами переселенців з дітьми. Продуктовими наборами забезпечили понад 200 сімей, у яких є дітки до 18 років. Не відмовляли й самотнім пенсіонерам, які потребували ліків. Бувало, що стареньким, котрим не вистачало ліків, закуповували їх в аптеках. Тобто надавали адресну допомогу. Дехто звертався 1 раз, дехто приходив і двічі-тричі. Орієнтовно 200 осіб отримали гуманітарну допомогу для дітей.
Як розповідає Оксана Червякова, важливим аспектом своєї та командної щоденної роботи вона вважає навіть не допомогу, а можливість зайняти, знайти сферу реалізації для переселенців. Людмила Гулій організувала бісероплетіння, молоде подружжя художників з Києва - Тоні і Діми Климченків провели майстер-класи з малювання. Вони подарували Молодіжному центру 10 ящиків наборів для моделювання. Відтоді підтримують зв’язок з молоддю, планують організувати виставку стендового моделювання. Кухар-кулінар з Луганська заохотила студентів та старшокласників до кулінарії. Вони охоче займалися випічкою. Коли у жінки захворіла дитина, і вона не змогла продовжувати заняття, - дівчата самі взялися за справу і печиво вдалося на славу. Поруч з молодіжним волонтерським центром відкрили кімнату для занять музикою.
— Ми б нічого не зробили, якби не було допомоги і бажання, - сказала Оксана Сергіївна. – Завдяки підтримці наших партнерів і активності золотоніської молоді, ми змогли стати осередком, де переселенці можуть отримати матеріальну підтримку і моральне задоволення.
У День захисту дітей для малечі з родин ВПО організували квест з подарунками від МГО "Центр розвитку молоді" та ГО "Креатори" - діти отримали набори для творчості на літо та книги і солодощі. Діти могли помалювати на арт-галявині разом з художником Сергієм Лободою, а батьки - дізнатися відповіді на правові питання від Тетяни Жалобної - фахівчині центру безоплатної правової допомоги. За сприяння бренду "Малятко" (Еконія) для родин, які виховують дітей до 3 років сформували набори дитячого харчування, також залучили аніматорів. Усі активності відбувалися у святково прикрашеному літньому дворику. Після завершення зустрічей на гостей чекав концерт від учасників МузРум - молодіжної студії при районному будинку культури.
Волонтерські організації
ГО «Координаційний комітет сприяння оборони України» на чолі з Вячеславом Назаренком відправила партію форми, навушників, перчаток та наколінників. Нашим захисникам доставлено десятки кілограмів провізії, медикаментів, спорядження. На зібрані кошти закупили квадрокоптер.
16 травня волонтери громадської організації «Лад» передали черговий гуманітарний вантаж Золотоніській громаді. Серед усього - продукти харчування, засоби гігієни, постільна білизна для потреб переміщених осіб. За словами засновника ГО Олексія Заволокіна, гуманітарна місія "ЛАДу" триватиме доти, доки у цьому буде потреба громад. « Наші волонтери привезли гуманітарні вантажі з Італії, Німеччини та Польщі. Продовжуємо забезпечувати як громади Черкащини, так і гарячі точки».
Волонтери громадської організації «Громадяни в дії» - Валерій Стужук, Валентин Стужук, Сергій Гребенюк, Сергій Просяник доставляють вантажі нашим військовим на передову.
З перших днів війни члени ГО «Золотоніська спілка учасників АТО та волонтерів» почали плести сітки і шити розгрузки. Родини учасників нашої спілки теж долучилися до цієї роботи. Надали Василю Качану психологічну допомогу, забезпечили йому й іншу підтримку.
Заклад «Вулик», який розташований у Новій Дмитрівці, з перших днів війни долучився до волонтерської діяльності. Власник Олександр Приходько прийняв рішення не чекати, доки зіпсується закуплена продукція, а готувати з неї випічку для чергових на блокпостах. Здебільшого, опиралися на те, що мають у своєму меню.
Благодійний фонд "Тадей", яким опікуються брати Артем і Георгій Єганові, отримали гуманітарний вантаж від представника бельгійського бренду – компанії ТОВ "ШАПЛ", розташованої у Золотоніському районі. Вони передали отриману гуманітарну допомогу – ліжка, матраци, речі - Золотоніській громаді. «Щиро вдячні за допомогу у цей нелегкий час директору Сенен Евелін Регіні Г., а також менеджеру компанії Наталії Щетініній. Хочемо подякувати за співпрацю виконавчому комітету міськради та всім працівникам, які відповідають за гуманітарну політику».
Участь закладів освіти, культури та старостатів
Директор Школи мистецтв Ігор Путинець відзвітував, що загалом йому та його помічникам вдалося виготовити понад 500 розгрузок. Швачка Тетяна Шеремет організувала близько 10 своїх колег-подруг. І завдяки їхній праці у швейній майстерні Золотоніського професійного ліцею шиють розгрузки. Директор закладу Костянтин Короткий дозволив послуговуватися приміщенням та професійними реманентом.
Золотоніський відділ культури теж не стоїть осторонь. Працівники активно залучаються до волонтерського руху. За словами начальника відділу Станіслава Щербатюка, війна не оминула нікого. Двоє працівників відділу служать у територіальній обороні. Завідувачі та працівники сільських будинків культури чергують по селах і на блокпостах.
- З перших днів війни й донині відділ культури активно займається збором речей та продуктів. Відправляли гуманітарну допомогу в Миколаїв та Харків. Збираємо кошти на закупку спорядження (розвантажувальні та бронежилети, термобілизна), - каже Щербатюк.
Міський будинок культури активно долучився до лав інформаційних військ і випускає патріотичні відеокліпи. Працівниці бібліотеки та краєзнавчого музею печуть пиріжки та в’яжуть маскувальні сітки.
У Кропивнянському старостинському окрузі зареєстровано 325 прибулих осіб, але наразі проживає лише 168. Разом з переселенцями кропивняни посадили 3,5 тонни картоплі. За словами старости Олександра Кипича, для однієї із сімей пробили свердловину, підключили електро- та газопостачання.
Працівники Крупського навчально-виховного комплексу вступили до лав «городніх військ» і долучитися до корисної програми «Садів…». У цей тяжкий для країни час завзяті працівники освітнього закладу під очільництвом креативної і непосидючої директорки Любові Безкровної опорядили аж 10 соток землі! Під керівництвом старости Надії Хомут та разом з працівниками старостату виготовляли тушонки і паштети для захисників. Мешканці Крупського зібрали по 1 тисячі гривень адресної допомоги своїм мобілізованим односельцям.
Окремим рядком хочемо виділити щомісячний внесок в Українську Перемогу 83-річного золотонісця Івана Гуліча. Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС кожного місяця перераховує 1 тисячу гривень з власної пенсії на потреби ЗСУ.
З такими людьми – ми непереможні! Все буде Україна!
Тільки швидше б скінчився лік цим воєнним довгим тяжким дням!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
