Здавалося б усе класично: ручка, зошит, голос вчителя, ненависні дроби чи улюблені вірші. Але у спілкуваннівіч-на-віч з комп'ютером можна здатись або навіть не вступити в освітній діалог.
Колись дистанційне навчання стало здавалось єдиновірним рішенням. Але кожен у його процесі був чимось незадоволеним: вчитель –більшою мірою відсутністю зацікавленості в учнів, діти–часом взагалі наявністю занять. Якщо мотиваційні питання ще можна швидко вирішити, то хтось не мав навіть базових інструментів для навчання: комп'ютера та доступу до інтернету.
Звісно, сьогодні технічні питання частково вирішені, але складність дистанційного навчання викликає дискусію і донині. Трикутник різних думок виникає чи не щодня. Вчителі пропонують, батьки наполягають, діти губляться. Здавалося б, за час пандемії, процес налагодився, сьогодні ж перед нами постали нові виклики. Задача викладачів та бажання батьків зрозумілі. Якої ж думки про навчання діти? З питаннями проблем дистанційного навчання ми звернулися до дітей міста Золотоноші.
Виявилося, що дітям важко концентруватися на монотонних задачах. Сидіти вдома біля екрана гаджета важко і фізично, і психологічно. У класі на уроці вчитель може підійти до дитини й пояснити особисто, а дистанційно порозумітися значно складніше. В основному складність спілкування зумовлюють відсутність зорового контакту та труднощі інтернет-з`єднання.
Суперечним питанням є і час, проведений за комп’ютером. Виникають ситуації, коли діти вимушені проводити за екраном гаджета понад 6 годин, щоб відвідати всі уроки та виконати домашнє завдання. Звісно, занепокоєні батьки забороняють дітям додатково використовувати пристрої для проведення дозвілля або обмежують їх у цьому. Зрозумілим є і протест дітей, а також їх небажання миритися з подібним станом речей.
У теперішніх умовах подібні ситуації та конфлікти лише погіршуються під тиском зовнішніх обставин. До Золотоноші приїхало понад 300 діток внутрішньо переміщених осіб, частина з яких зараз навчається в місцевих школах. Діти запевняють, що вони спілкуються із вчителями, отримують завдання та виконують їх. Навчальний процес, звісно, зазнав змін і часом важко звикнути до всього нового навкруги, але вони намагаються боротися із труднощами, батьки й вчителі їм у цьому допомагають.
Учениця Золотоніської гімназії ім. С. Д Скляренка Анна, яка переїхала до нашого міста із селища Золочів, що знаходиться в Харківській області, поділилася власним враженням від дистанційного навчання в нашому місті:
- Мені не зовсім до вподоби дистанційне навчання через низку непорозумінь, які можуть виникати. Наприклад, навіть часом важко зрозуміти, чому не виходить приєднатися до конференції (формат дистанційного навчання). На очному уроці все значно зрозуміліше. Дистанційне навчання майже нічого не змінило, але і непогіршило. Я б хотіла аби покращилась якість конференцій і зникли б хоча б організаційні прикрощі.
Частина дітей із Золотоноші тимчасово переїхали закордон у період війни. У них змінився графік і розпорядок дня, часом у дітей різні часові пояси, але вони не зупиняють навчання. Учениця гімназії Дана, яка зараз перебуває у Чехії, розповідає:
- Мені подобається дистанційне навчання. Я маю більше вільного часу. Окрім школи, можу опрацювати інші теми, які для мене цікаві. І на уроках я краще розумію вчителів та стала уважнішою, тому що увага концентрується тільки на вчителя. У дистанційному навчанні мені не подобається те, що ми не бачимось очно, через це не вистачає спілкування з однокласниками та вчителями. Також доводиться стикатися з іншими проблемами: частими повітряними тривогами та поганим інтернетом. У дистанційному навчанні мені подобається все, але думаю, що можливо покращити якість зв’язку.
Наше опитування доводить, що основні проблеми все ж таки технічного спрямування: підводить техніка, технології, нестабільний інтернет. Діти чекають повернення до класичного формату освітнього процесу, на це сподіваємось і ми.
За підтримки Молодіжного Клубу Журналістики ми додатково опитали дітей щодо проблем, які виникають у них під час дистанційного навчання, особливо зараз і для мотиваційної підтримки провели тренінг «Креативне життя», для розвитку навичок пошуку рішень у різних ситуаціях, у тому числі й під час дистанційного навчання.
Інформація подана на тренінгу і додаткові вправи з розвитку креативності дозволять по-іншому подивитись, здавалося б, на зрозумілі питання та речі. Нові навички можна застосовувати на уроках та під час виконання домашнього завдання, більше того вони будуть корисними і в побутових питаннях.
Знання наших дітей – це наше майбутнє. Їх розум тяжко затьмарити, треба просто з розумінням ставитись до особливостей дитячої психіки і допомагати розв'язувати технічні питання.
Матеріал був виконаний за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ).
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
