Світовий баланс
Світ завжди прагне до балансу. Так вже влаштована його природа і з цим тяжко сперечатися. Загалом те ж саме можна стверджувати стосовно переважної більшості подій, які у цьому світі відбуваються. Так у 2014 році, коли росія віроломно та підступно забрала у знекровленої на той момент України Крим, світова спільнота була лише дуже стурбована. Та дещиця санкцій, які наклали на агресора, була дріб’язком для 1/6 суші. Якою б корумпованою, розграбованою та слабкою у співвідношенні до своєї території та населення не здавалася росія, на військові потреби вона завжди мала достатньо ресурсів і задушити цю «бензоколонку», продовжуючи купувати у неї газ та нафту – неможливо.
Водночас із тим, коли 24 лютого 2022 року росія – цього разу вже не просто російська федерація, а російсько-фашистська федерація – вторглася в Україну по всьому кордону, світ не змовчав. Мало хто очікував аж такої реакції та такого єднання як світової цивілізованої спільноти загалом, так і цієї спільноти по відношенню до народу України. Таким чином, «недопрацювавши» у 2014 році, світ спокутував це у 2022. Існує ще багато запитань до країн, які продовжують фінансувати військо-промисловий комплекс рф, купуючи у них енергоносії. Проте навіть такі речі вже поступово починають рухатися з місця і вирішуватися. Аналогічно як і запитання до країн, які багато років вели вигідну для країни-агресорки політику, а наразі – або ж затримують постачання озброєння, або накладають вето на інші злободенні питання у світових організаціях. Це, насамперед, Німеччина. Однак і такі питання вже теж знаходять свою відповідь.
Світ не кинувся підтримувати Україну всіма своїми силами у перші дні війни і на те була причина: мало хто вірив, що українці зможуть вистояти проти «втарой арміі міра», оскільки попри попередження західних партнерів ще з кінці жовтня 2021 року про ймовірний напад росії, вище політичне керівництво нашої країни відреагувало з недовірою. Проте це у минулому і матиме значення лише після завершення війни, головне лише не забувати, що не завжди «переможців не судять». А станом на зараз, важливим є інше: як цю війну завершити, а головне – завершити її перемогою європейських цінностей, збереженням суверенності, незалежності та територіальної цілісності України.
Гроші американських платників податків
Отож, баланс. Недостатньо жорстку реакцію 2014 року світ сповна компенсував реакцією у 2022. Однак крім усієї дипломатичної та економічної підтримки, чи не найважливішою складовою була, є і ще тривалий час лишатиметься проблема озброєння. Ні для кого не таємниця, що переповнені у перші дні війни військкомати надали ЗСУ потужну силу. Але цю силу слід озброїти належним чином, аби досягти поєднання двох факторів: якнайбільш ефективне знищення окупантів та збереження життів українських захисників.
Президент США Джо Байден на початку активної фази війни, тобто після 24 лютого, ініціював виділення для України підтримки на понад 13 мільярдів доларів. Весь цей пакет вже фактично вичерпано. Але Америка, як і НАТО та весь цивілізований світ, вже дуже чітко позначили свій курс: підтримка України до переможного фіналу, допомога українцям у поверненні анексованих та окупованих територій (тобто вихід на кордони 1991 року) та розгром російської армії, з подальшим усуненням теперішнього режиму росії в особі путіна. Тому 28 квітня Джо Байден попросив у Конгресу ще 33 мільярди доларів на підтримку України. Для прикладу, у 2020 році ВВП нашої країни склало 155 мільярдів. Тобто 1/5 від нашого ВВП на душу населення американці готові надати на зброю, боєприпаси та іншу військову допомогу, а також для прямої економічної допомоги уряду та на гуманітарну та продовольчу допомогу тощо. Зважаючи на всі попередні заяви та чітку офіційну позицію Вашингтону, можна впевнено говорити, що ця пропозиція знайде позитивний відгук у Конгресі. Принаймні, серед «демократів», але і «республіканці», як показала практика, єдині з першими у питаннях протистояння путінській агресії.
Українцям же лишається тільки бути вдячними за таку підтримку. І так, нехай саме Україна наразі є щитом усієї Європи і саме Україна покладе край злоякісному утворенню на 1/6 суші, але варто визнавати – без грошей та підтримки Заходу це було б зробити складно. Можливо, своїми силами ми не програли б війну, втримали Київ тощо. Але зі значно більшими жертвами і тривалість цих процесів була б більшою в рази. А тому – бути вдячними і контролювати дуже важливий і болючий для українського народу за 30 років процес… щоб жоден цент, який надходить в Україну, «випадково» не прилип до чиїхось рук. Адже США люблять допомагати тим, хто цього потребує. Але гроші американських платників податків – це для них святе. Тож якщо хтось у це святе раптом запускає свої руки – справа може набувати геть інших, можливо, навіть трагічних обертів.
Дієвий спосіб перемагати фашизм
Проте гроші, фінансування та неквапливе оснащення ЗСУ зброєю – це все дуже тривалі процедури. Так, США, зважаючи на всі свої бюрократичні процеси, підзвітність тощо, від 24 лютого діють як ніколи оперативно. Скажімо, від затвердження військового постачання до потрапляння перших його партій в західну частину України переважно минає не більше 48 годин, що є феноменальними та рекордними показниками у таких справах. Те ж саме стосується і розвідувальної інформації. Але дійсно поворотним фактором та неоціненним внеском Америки у нашу перемогу можна назвати ленд-ліз.
Це питання вже пройшло стадію затвердження у Конгресі, тож тепер справа лише за підписом Джо Байдена, який неодмінно з’явиться на цьому документі. Ленд-ліз передбачає максимальне спрощення усіх бюрократичних процедур, а відповідно доставка зброї та усього необхідного обладнання буде відбуватися із пункту А у пункт Б максимально швидко та ефективно.
Ця програма виникла у часи Другої світової війни. І, попри усі заяви СРСР, а у подальшому і росії, без ленд-лізу перемогти нацистсько-фашистську Німеччину було б дуже-дуже складно. Це зіграло дуже важливу роль, адже ленд-ліз – не лише про зброю. Постачали все – від куль до ґудзиків для одягу. Весь спектр забезпечення, яке необхідно країні для протистояння агресору і окупанту. Отож, саме ленд-ліз, який востаннє застосовували для допомоги союзникам у 40-х роках минулого століття, має стати вирішальним на шляху України до перемоги.
Варто також зазначити, що загальна сума допомоги від самих лише США, з урахуванням тих 33 мільярдів, про які просив напередодні Джо Байден, майже досягла позначки у 50 мільярдів доларів. Також важливо відзначати те, що ця сума – розрахована до осені, а відповідно – менш як на календарний рік. Для прикладу, оборонний (нападницький) бюджет російсько-фашистського утворення на рік складає 70 мільярдів. Тож, окрім нашої переваги у моральній складовій на цій війні, союзники України докладають зусиль, аби ми здобули, хай, може, не перевагу, але точно рівні шанси із армією окупантів.
І ще слід не оминати увагою той факт, що частина оборонного комплексу США починає працювати конкретно на потреби України. Оскільки Америка – це не росія, де за Уралом стоять законсервовані і непридатні ні на що радянські танки, їхні припаси мають властивість вичерпуватися. Так уже зайшла мова про те, що поступово лишаються порожніми склади зі «Стінгерами» та «Джавелінами». Але і це питання США майже владнали. Самим Штатам така зброя не потрібна – від тих же «Стінгерів» вони відмовилися у 2020, почавши розробку більш сучасного озброєння. А тому вони відновлюють ці проекти винятково заради підтримки українського протистояння агресору. Тож, можемо без перебільшень говорити про те, що частина оборонного комплексу США наразі працює саме на наші потреби.
І знов-таки, наостанок, нагадаємо: востаннє, коли США підписували ленд-ліз, світ поборов і вщент знищив нацистсько-фашистський режим. А історія циклічна, тож невдовзі ще одне таке утворення, майже через 80 років після попереднього, зазнає краху завдяки плідній співпраці союзників.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
