Перше неформальне зібрання відбулося 20 квітня. Піонерами стали лікарі сімейної медицини.
— Групи рівних - це вид неформального безперервного розвитку медичних працівників. Сама назва є більш ніж красномовною: збираються в групу фахівці однакового рівня, - пояснює директор КП «Золотоніський міський центр первинної медико-санітарної допомоги».
За словами керівника, це свого роду самоосвіта лікаря. Такий вид навчання має багато переваг, зокрема: практичний підхід. Питання, які озвучуються на групах рівних - це повсякденна робота лікаря і головним є саме практичне вирішення конкретної ситуації, яка трапляється в роботі. Усі учасники рівноправні. На групах рівних нема головного лікаря, начмеда, завідувача, як і нема ветеранів та новачків. Це сприяє конструктиву у вирішенні питань. Самоосвіта. Кожен учасник готує доповідь, як і готується відповідати на питання інших колег. Групи рівних - добровільні. Тобто кожен учасник зацікавлений і прийшов з власної ініціативи. Неформальний формат зближує усіх і формує з них команду однодумців.
— Такий вид саморозвитку лікарів є у багатьох країнах Європи. А в деяких країнах, наприклад, у Швейцарії, він є обов'язковим елементом безперервного розвитку лікаря, - додає Олександр Сергійович.
У чому різниця між формальною і неформальною освітою?
Формальна. Лікар повинен набирати 50 балів за рік безперервного професійного розвитку. Зазвичай це відбувається так: лікар займається онлайн, слухає лекцію, а потім здає тести. Пройшов – отримав 5 балів. Процедуру повторив 10 разів – 50 балів, що дають основу для кваліфікації лікаря, яку він здобув дистанційно.
— Створенням такого неформального об’єднання ми намагаємося відійти від штамів: загуглив, скачав тему, відтарабанив, а толку з цього ніякого. Тому ініціювали самоосвіту в іншому форматі. По-перше, добровільність. По-друге, усі попереджені, що кожен повинен готуватися до виступу, до подачі теми по черзі. Відсиджуватися теж ніхто не буде. Усі максимально залучені до процесу.
На першому зібранні «групи рівних» обговорили нагальні теми, викликані часом: «Надання першої медичної допомоги під час бойових дій» та «Останні зміни при виписці лікарських свідоцтв про смерть». Стартовими спікерами стали - офіцер запасу Ольга Чистопалюк з Домантового та досвідчена лікарка-терапевт Людмила Строкань. Здавалося б, чому ще можна вчитися тим, хто вже зуби з’їв на медичному поприщі. Але от, як не дивно, каменем спотикання стала проблема: як накласти пораненому джуг на шиї? Версій було кілька, але єдино вірну підказав лікар з реальним досвідом участі в бойових діях Микола Казновецький:
— Ви ж на полі бою, скористайтеся прикладом автомата.
А ще Микола Устимович поділився: в бойових умовах ваше головне завдання - навчити. Це або самодопомога пораненого, або взаємодопомога і транспортування. Лікар надає допомогу безпосередньо в тилу, на полі бою повинні бути тільки солдати.
Під час організаційних заходів бажання включитися у «групу рівних» виявили 8 лікарів з 30, котрих охоплює Золотоніська первинка (10 у Золотоноші і 20 у районі). Проте на практикум зібралося аж 20!
Ще однією важливою складовою кінцевого результату, як вважає Олександр Прокопчук, стала дружня атмосфера: можливість самовираження, що не затиснута в рамки лікарського кабінету, спілкування на рівних, відчуття себе 20-річними студентами. Виявляється, лікарям теж бракує перезавантаження і банального людського спілкування.
Наступне зібрання сімейні лікарі запланували на травень. Уже визначили тематику: практичні навички при неврологічному огляді. Для цього придбали кожному лікарю найперший необхідний інвентар – металеві молоточки. А також обговорять Європейські підходи до пропедевтики в педіатрії.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.
