«18 січня 2022 р. пішла з дому і не повернулася Юля Ж., мати трьох дітей. Прохання, хто бачив чи знає місце знаходження, повідомити за номером тел.: 0983150375». Таке повідомлення з’явилося 24 січня у соцмережах.

Як з’ясувалося, золотоніські правоохоронці не володіють інформацією про зниклу жінку, оскільки ніхто з рідних до районного відділу поліції не звертався. Натомість спеціалісти служби у справах дітей, сім’ї, молоді і спорту Золотоніського міськвиконкому на чолі з керівником Ніною Засенко добре знають зниклу жінку. Вони й влаштували покинутих дітей до дитячого будинку сімейного типу Горяченків, оскільки місця у єдиній патронатній родині Попових немає. Олег та Наталя Горяченки знайомі з малечею, бо у них вони вже проживали разом з матір’ю.

− Лише за місяць до нового року на засіданні комісії із захисту прав дітей ми повернули з Черкаського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей цих малюків у сім’ю. Наймолодшому з них − 3 роки, а найстаршому – 12, - каже Ніна Засенко.

На той час для них були створені сприятливі для проживання умови, і мати не вживала алкоголю. Їй навіть вдалося влаштуватися на роботу.

А вже цього року, як розповіли посадовцям діти, мама з татом пиячили від 14 січня. У понеділок, 17 січня, між ними виникла сварка та бійка. Після цього багатодітна мати пішла з дому.

− Юлія звикла, що за її першим, навіть найменшим зверненням, усі відразу поспішають на допомогу, − констатує посадовиця. – Немає дров − миттю завезли. Закінчилися продукти – отець Павло та інші небайдужі золотонісці допомогли, також за необхідності не відмовляли і в одязі та учнівському приладді… Неодноразово надавала підтримку і міська рада, у тому числі й на лікування Юлії. Благодійники відремонтували в будинку опалення, яке вони під час морозів знову ледь не вивели з ладу. Батько двох старших хлопчиків також не переймається долею дітей. Його жодного разу не бачили ні в школі, де вони навчаються, ні в садочку. Окрім погроз на адресу працівників служби, він не спромігся на дієві вчинки. Привезені дрова мокнуть під дощем та снігом, а в хаті – холодно, голодно і страшенний безлад. Тому старший син, збираючи підручники, щоб піти до свого нового помешкання, на запитання батька: «Ви що, йдете з дому?», ствердно відповів: «Так. Ви ж п’єте».

Дякуючи порядності та милосердю Горяченків, діти нині перебувають у відмінних домашніх умовах. Ця родина не один раз допомагала родині Ж., підтримувала їх. Вони й опікуватимуться дітьми до рішення суду. До речі, на добровільних засадах, безоплатно.

***

Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися