Кілька років тому серед золотонісців та й депутатів міської виникло багато дебатів та пересудів з приводу виділення земельної ділянки для осередку служінь євангельських християн-баптистів на вулиці Соборна у Золотоноші. У серпні нинішнього року однодумці пастора церкви євангельських християн-баптистів Сергія Скиби святкуватимуть вже третю річницю вхідчин на територію колишнього заводу металовиробів. Треба віддати належне людям, які щоденно власними силами, без особливих капіталовкладень, приводять до ладу зарослу, занедбану ділянку.
Раритетна ложка, знайдена серед непотребу на території колишнього заводу металовиробів.
Задумів і планів у Сергія багато, він охоче з ними ділиться, не боячись, що хтось обмовить його у порожній балаканині. Переконаний, що задумане обов’язково стане реальністю. Як стало дійсністю катання на катамарані розчищеною ними частиною річки Золотоношка: незважаючи на спеку, звільнили воду від корчів, пеньків та коріння.
З території церкви вивезли чимало битого скла та іншого сміття. Здерли шар грунту, а там - заасфальтований майданчик. Забетонували дві металеві опори, розмітили площу під майбутній майданчик для пляжного волейболу. Наразі затримка - за піском, який пообіцяли завезти за сприяння міської влади. Поруч – якраз місце для бігової доріжки, а навпроти – для спортивних тренажерів. Далі на цьому ж майданчику - відмінна територія для тенісного корту.
- Ми укріпили металевий місток через Золотоношку, - розповідає Сергій. – Якось навесні побачили, що його поручні одвалилися, і піднята після повені вода зовсім покрила металевий перехідник. Бабусям довелося перелазити по поручнях, ризикуючи впасти у воду. Притягли бетонні плити і поклали їх по обидва береги річки, піднявши місток. Цьогоріч ще й пофарбували усю конструкцію.
Як розповідає пастор, усі зусилля їхньої команди спрямовані не для чиєїсь особистої вигоди. Обладнаний спортивний майданчик зможуть відвідувати усі бажаючі золотонісці - від малого до старого. Звичайно, найпершими стане дітвора багатоповерхівок по Соборній. Мамам буде зручно і безпечно відпускати свою малечу на майданчик у власному мікрорайоні.
- Коли ми сюди прийшли, то з другого і третього поверху викидали стільки сміття через вікно, що потім по тій купі заходили відразу на другий, - пригадує Сергій. – А тепер маємо затишні кімнати. Наразі взялися за фасад. Хочемо його привести до ладу. Затрачатися на утеплення не будемо, бо товщина стін – 70 см, а цього достатньо для збереження взимку тепла, а влітку - прохолоди. Після фасаду візьмемося за ворота. Замінимо їх на пристойніші.
Напівзруйновані колишні склади та ангари вже красуються новими стінами із газоблоків. Тут розміщені майстерні. А поруч – гарний майданчик для катання на роликах для початківців. Є ролики, є поролонові матраци, щоби обтягти бетонні стовпи, не вистачає на все часу і робочих рук.
Виходимо до річки. Як у казці: наліво – непрохідні нетрі, направо – розчищені і впорядковані кілька квадратів вздовж бетонного забору. Чується голос зозулі. Таке відчуття, що ти не в місті, а на березі тінистого лісу. Уловлюю запах хвої. Звідки? За парканом – розчищений майданчик, засипаний шишками і хвоєю. Релакс!
Чудова відпочинкова мангальна зона для родини, - продовжує пастор. – Але для культурного відпочинку. Без вживання спиртного. Можна зробити рукав або завести струмочок, обладнавши фонтанчики, дитячі гірки…
Задумів багато, аби ще й коло помічників збільшувалося. Реальних, завзятих. Не тих, хто хоче всього і відразу, та тільки й чекає готового на тарілочці з блакитною каймою.
