У вересні 2019 року у списку курсантів Харківського військового інституту танкових військ НТУ «ХПІ» з’явилося й ім’я юної мешканки Золотоноші Маші Сергєєвої. Вона стала однією з перших дівчат, які навчаються на танковому факультеті.
17-річна Маша Сергєєва – різнобічно яскрава особистість. Протягом свого юного життя вона захоплювалася творчістю і пробувала себе у всьому, до чого прагнула її душа. Навчалася у цирковій студії, займалася квілінгом, аплікацією, хореографією, плаванням, гімнастикою та іншими видами спорту. А які красиві пейзажі народжуються на полотні з-під її пензля! У свій час з відзнакою закінчила навчання у викладача класу образотворчого мистецтва Золотоніської музичної школи Анни Алмаєвої, а ще екстерном - зош №3, опанувавши навчальну програму 8-9 класів за один рік.
Цього року їй взагалі вдалося приголомшити усіх знайомих: наша юна землячка стала однією з перших дівчат, які вступили в Харківський військовий інститут танкових військ НТУ «ХПІ». Обрала факультет військового озброєння і зовсім нежіночу спеціальність - ремонт та експлуатація бронетехніки. За 5 років навчання Маша має освоїти 20 видів бронетехніки і вміти її ремонтувати, експлуатувати, водити.
Як вдається доньці поєднувати в собі, здавалося б, зовсім не поєднані якості? Про це ми запитали у мами Людмили Сергєєвої, старшої медичної сестри поліклінічного відділення Золотоніської РБЛ.
- Ми з чоловіком вже давно нічому не дивуємося, - посміхається Людмила Григорівна. - Наша Маруся з дитинства така швидка, їй треба скрізь встигнути. Поряд з цим, має доволі вольовий характер. Якщо вже щось надумала – відмовити не вдасться. Але ми ніколи й не говоримо їй «Ні!». Навпаки: хочеш – роби! Вона навіть школу закінчила екстерном, бо хотіла швидше стати лікарем. І вже у 15 років вступила до Черкаської медичної академії, та, провчившись там 2 роки, зрозуміла, що не її це справа. Медичну практику донька проходила в обласній дитячій лікарні у відділенні ортопедії. На власні очі довелося пізнати реалії лікарської професії: про низьку заробітну плату, про хворих дітей, яких біля 70 лише на одному поверсі, про те, як доводиться «заглядати» у кишені пацієнтів, знову ж таки, через мізерну оплату праці. Через кілька днів вона зателефонувала нам, щоб сказати: «Тату, мамо, я вирішила вступати до військового училища». Я тужила 2 тижні, - згадує мама Люда.
Як з’ясувалося згодом, про Харківський військовий інститут танкових військ Марійка дізналася від друга свого старшого брата Богдана, який цього року став його випускником. Сергій багато розповідав про курсантське життя, навчання і про те, що вперше у 2019-му танковий інститут набиратиме дівчат. Ось тут у Маші й народилося бажання спробувати свої сили. А ще, можливо, переважив чашу терезів на користь такого вибору ще й той факт, що тато Маші, Юрій Анатолійович, - колишній військовий, офіцер запасу. Він з розумінням поставився до вибору доньки: «Нехай спробує!». Щоправда зауважив: «Можливо, вона провалить психотести». За умовами вступу їй необхідно було проходити професійний психологічний відбір, а також нарівні з хлопцями складати іспит з фізичної підготовки - крос, підтягування. Але й тут дівчина не пасла задніх. Психотести вона здала найкраще, пройшла медогляд і, окрім харківського вузу, подала документи на вступ ще й до Одеського морехідного училища. Запрошення на навчання прийшло з обох навчальних закладів, але Маша віддала перевагу Харкову.
- На той час ми з чоловіком думали, що, спробувавши курс молодого бійця, донька таки здасться, - зауважує Людмила Григорівна. - Але це не про нашу Марусю. Як не важко було – вистояла! І лише через кілька тижнів потому поділилася з нами, які фізичні навантаження доводилося терпіти: «Треба було брати відро, щоб зібрати усі мої сльози!» Дівчата ридали ридма! А їх усього четверо на курсі: з Дніпропетровщини, Житомира, Харківської області і Золотоноші. До того ж, доводиться виносити ще й насмішки з боку хлопців-курсантів, які своєю нахабною поведінкою намагаються їм довести, що військова служба – не для жінок.
У День захисника України,14 жовтня, Юрій Анатолійович і Людмила Григорівна Сергєєви поїдуть у Харків, щоб після тривалої розлуки зустрітися з донькою Машею у її святковий вихідний. Бо коли ще випаде така нагода: військова дисципліна і суворий розпорядок дня майбутньої танкістки не передбачають численних відпусток. Хіба що на Новий рік і літні канікули. Та віримо, що нашій юній землячці вдасться подолати з честю усі труднощі та довести усім, що українські жінки - не слабка стать. Як це наразі роблять сотні українських дівчат зі зброєю в руках, під кулями ворога щодня з гідністю захищаючи рідну державу.
