Понад 15 років присвятив футболу 29-річний учитель фізкультури Сергій Труба. Нині йому довіряють обслуговувати матчі другої ліги. Мріє потрапити у прем’єр-лігу і стати професійним арбітром України.
Беззаперечним є факт, що футбол – найпопулярніший і найвидовищніший вид спорту у світі, бо ним захоплюються мільйони людей. У всіх любителів футболу є команди-фаворити та гравці, за яких вони вболівають. Разом із тим є й поважні особи у футболі, без яких не може відбутися жоден офіційний футбольний матч, незалежно від рівня та значущості змагання. Професією є «суддівство», а людина, яка обслуговує матч – футбольний арбітр. Вже шість років цією справою займається молодий і перспективний Сергій Труба. За цей час він провів понад двісті матчів.
Народився майбутній рефері у Золотоноші, навчався у місцевій гімназії, вступив до Національного університету фізичного виховання і спорту України у Києві. Обрав спеціальність «фізичне виховання». Вже восьмий рік працює у Золотоніській спеціалізованій школі №1 вчителем фізкультури. У свої 29 років разом із учительством успішно поєднує тренерську роботу та суддівство футбольних матчів.
Сергій розповідає, що у футбол грає років 15:
– Дуже вже хотілося навчитися володіти м’ячем. Батьки були не проти, але особливо не підтримували. Фанатів цього виду спорту вдома не було, з родичів так само. Я й сам не знаю, звідки воно взялося. Займався футболом у Золотоніській дитячо-юнацькій спортивній школі. Перший тренер Володимир Ковбій багато чому навчив, допоміг розвиватися у потрібному напрямку. Але згодом зрозумів, що у цьому виді спорту якогось росту не досягну. Особливого таланту не було, а лише любов до футболу, то ж вирішив спробувати себе в ролі дитячого тренера.
Сергій Володимирович переконаний, що спорт і фізичне виховання повинні бути у житті кожної дитини, бо це завжди цікаво, це нові знайомства, і найголовніше, спорт допомагає в соціальному плані краще адаптуватися. Йому особисто футбол дав багато друзів, до цих пір спілкуються. Найкращі також із спортивної школи.
– Натепер я переключився на виховання молодого покоління, ще трохи раніше грав у місцевій футбольній команді. Разом із Вадимом Гонщиком у ДЮСШ тренуємо дітей, у групі в нас їх до 30. І вже маємо перші результати. Наші вихованці беруть участь у всеукраїнських дитячих змаганнях, навіть грали за донецький «Шахтар», а ще за черкаські команди. Четверо наших вихованців зараз тренуються в спортивній школі цього футбольного клубу.
Як прийшов до суддівства
Хлопець розумів, що професійного рівня у футболі йому не досягти, одначе й життя без цього спорту не уявляв. Трапилася нагода попробувати судити дитячі турніри між школярами. З цього все й почалося. Сергій каже, що це був перший досвід.
– Спробував і мені сподобалося. Далі пройшов курси у Черкасах, і мене потрохи почали залучати до суддівства обласних змагань. Відтоді пройшло вже 6 років. Згодом із області рекомендували на Україну. На Чемпіонаті України зараз я вже суджу професійні команди другої ліги.
Як переповідає Сергій, спершу треба закінчити школу молодого арбітра. Він 4 рази на рік здає тести у Києві, щоб підтвердити свою кваліфікацію. Сюди входять фізичні тести, знання права тощо, є певні нормативи і вони досить непрості. Все це відбувається під егідою Федерації футболу України. Бувають збори, які розтягуються на кілька днів. Є спеціальна база, де проходить навчання.
- Суддею матчу може стати людина, яка володіє базою спеціальних навичок і знань та пройшла етап відповідної сертифікації, - зауважує золотоніський рефері. - Футбольна федерація має свої колегії суддів, з яких формується розподіл арбітрів на існуючі категорії – це залежить від досвіду суддів. Перший ступінь – «юний арбітр», присвоюється людям юнацького віку (до 16 років), котрі навчилися володіти певними навичками, спеціальною фізичною підготовкою та початковими знаннями. Третя категорія - найпоширеніша в суддівстві. Робота полягає в суддівстві змагань з футболу регіонального рівня (ДЮФЛУ, друга і перша ліга). Другу категорію отримують арбітри, які обслуговували матчі в статусі судді третьої категорії не менше одного року. У Сергія саме така категорія, втім, мріє потрапити у прем’єр-лігу і стати професійним арбітром України.
Його кредо – поступати по совісті та постійно бути у фізичному і психологічному тонусі.
Сергій зізнається, що найскладніше судити ігри місцевих команд:
– Коли ти судиш такі матчі, то футболісти не зовсім розуміють, а частенько трапляється, що й не хочуть сприймати зауваження щодо порушень правил гри. Кожен думає, що він знає більше, а насправді ні, тож такі матчі судити найважче, бо їхня професійна підготовка недостатня. А на професійному рівні, в принципі простіше, але тут більша відповідальність. Тут не можна схибити. Футбол є дуже динамічною грою, яка потребує максимальної концентрації не тільки зі сторони тренерів та гравців, а також зі сторони суддів. Для того, щоб арбітр міг якісно обслуговувати матч існують критерії, без яких неможливо здійснювати кваліфікований арбітраж: фізична і психологічна підготовка, досконале знання та розуміння правил гри при прийнятті правильних рішень, обґрунтованість власних дій під час гри та після закінчення матчу.
За словами спортсмена, арбітраж має бути чітким і неупередженим, суворим і однаковим, рішення повинні прийматися миттєво. Арбітр має керуватися Правилами гри, що досить великі та складні.
– У цьому році я дебютував у ролі головного арбітру матчу у другій лізі серед МФК «Металург» (Запоріжжя) - ФК «Нікополь» (Нікополь). Одночасно було важко і цікаво, бо великий стадіон, вболівальників понад 2 тисячі. Ради цього хочеться розвиватися і йти далі. Головне для арбітра на полі і особисто для мене – це впевненість у своєму рішенні, і не менш важливо – поступати по совісті та бути фізично й морально готовим. Тоді легше сприймати всі зовнішні фактори, які на тебе впливають зі сторони вболівальників, гравців, бо кожен хоче тобі розказати як правильно, - ділиться враженнями Сергій.
Судді намотують за один матч до 10 кілометрів
Футбольна гра потребує витривалості. Зі слів Сергія Труби, матч виснажує не тільки гравців, а й арбітра. Футболіст у середньому пробігає за гру 10 км. Арбітр не менше – 8-10 км.
– Ми пробігаємо так само, як і гравці. Тож фізично треба бути готовим не менш, ніж вони. Виходить, що крім свого основного заняття в школі, після роботи займаюся бігом на стадіоні. Щоб бути у формі, щодня долаю кілька кілометрів. Отож не все так просто у суддівстві, як здається на перший погляд. У футбольному суддівстві існує 17 правил, якими повинен керуватися арбітр. Проте є ще одне, найголовніше 18-е правило – інтелект людини. Це означає, що арбітр є менеджером на футбольному полі. І, незважаючи на тиск з боку тренерського штабу, гравців, повинен приймати правильні рішення та не втрачати контроль над матчем, - підсумовує Сергій Володимирович.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
