Сергій Олександрович Валовий народився 17 травня 1995 року у Деньгах. Закінчив місцевий НВК і цього ж року вступив до інституту спеціального зв’язку та захисту інформації Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”. Після закінчення працював у СБУ. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист держави.
15 серпня потрапив під ворожий обстріл у Запорізькій області, отримав тяжке поранення несумісне з життям. Прощання з Героєм відбудеться у Деньгах, 18 серпня.
Спогадами про односельця поділилася місцева волонтерка Ольга Сергієнко.
— Ми з Серьожою, на жаль, дуже тісно ніде не перетинались. Але навчалися в одній школі, виросли в одному селі і потім поїхали навчатися до Києва. Це людина, про яку говорять хороше не тому, що він загинув, а тому що хлопчина дійсно мав величезне серце, світлу душу. Про нього ніхто ніколи не може сказати погано. Він отримав хороше виховання, батьки виростили його справжнім, мужнім чоловіком із достойними вчинками. Він такий, як сонечко, світлий був… І от востаннє, коли він був у селі, ми з ним бачилися. Він заскочив на хвильку до батьків, перед виїздом. Йому дуже не хотілося їхати, у нього молода дружина, рік як побралися. Він як відчував…
— От він не Сергій, не Серьожа, а саме Сєрьожка! Так батьки завжди на нього казали. Він був дуже спортивний хлопець. Пам’ятаю, ще зі шкільних років, ввечері виходиш – хтось бігає. Це Сєрьожка. У нього завжди марш-кидки були. Його так батько виховував. Він завжди себе загартовував. Не можна казати, що він народжений для війни, але він був справжнім воїном! Він не мобілізований, не призваний, він військовий за покликанням.
У чоловіка лишилася сестра, вона теж військова. Батько на фронті з часів АТО, у спецвійськах. У переддень загибелі захисника, батько й син зустрілися. Ввечері пили каву. Служили в одному напрямку.
— Спілкувалася з нашим спільним знайомим і кажу, що я ніколи б не подумала, що таке може статися. Сергій був у спец військах. Вони показували такі відчутні результати! Це були настільки фахівці своєї справи, що ніхто навіть не міг передбачити, що так все може скінчитися. От з ним - ніколи! Настільки він був навчений, загартований – це для всіх великий шок.
Сергій має особисту нагородну зброю і орден "За мужність" третього ступеня.
— Це наскільки віддані своїй справі люди. Вони не просто відпрацювали й повернулися додому. Вони жили цим всім. Я таких не знаю. От є неймовірні медійні військові, як «Янкі». А в нас в селі свої справжні воїни. Мені здається вони з молоком матері всотали ту справедливість, патріотизм і сміливість. І по-іншому він би не зробив. Він би ніколи в житті не ухилився, не відписався, не «проморозився»…
— Ми завжди так молилися і дякували Богові, що горе оминає наше село, рідних хлопців. А зараз таке відчуття, що звістка про смерть Сергія стала горем не тільки для нашого села, а плаче весь світ. Для всіх це велика, непоправна втрата. Бракує слів, щоб передати весь відчай.
Щиро співчуваємо рідним, низько вклоняємося і горюємо разом з вами. Вічна пам'ять Сєрьожці і вічна слава Герою!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
