Валерій Дорошенко – пожежний рятувальник Золотоніського відділу ДСНС в Черкаській області. Нещодавно він повернувся з району проведення Операції Об’єднаних Сил у Донецькій та Луганській областях. У складі зведеного загону рятувальників Черкащини працював на будівельних роботах, відновлюючи пошкоджені від артилерійських обстрілів житлові будинки, об’єкти соціальної сфери та критичної інфраструктури.
Разом з 20 рятувальниками Валерій Григорович впродовж двох з половиною місяців працював на сході України, поблизу передових позицій наших захисників.
- Оскільки ми знаходилися поблизу кордону розмежування, то працювали лише у бронежилетах, - ділиться враженнями Валерій Григорович. - Хоча досить незручно носити із собою додаткові 16 кілограмів та ще й працювати. Але думали, насамперед, про безпеку. До окопів було десь кілометрів три. Коли працювали ближче до передової, то бачили наших військових, їхні окопи. Вдень тоді обстрілів не було. До того ж, ситуацію постійно контролювали представники ОБСЄ.
За словами рятувальника, ремонтували дахи будівель, які були пошкоджені від зенітних обстрілів. Знімали побитий шифер і вкривали новим. Усіма будівельними матеріалами були забезпечені у повній мірі.
- По приїзду наш загін поділили на дві групи, у нас були різні місця локації з відстанню у 30 кілометрів. Ми працювали в одному населеному пункті, решта - в іншому. За два з половиною місяці довелося трудитися у трьох населених пунктах. Загалом цього разу черкаські рятувальники відновили 62 житлові будинки.
Валерій Дорошенко ділиться враженнями від побутових умов.
- Жили ми у школі, яку відремонтували ще минулого року. Сніданки, обіди та вечері готували шкільні кухарі, продуктами забезпечувала районна адміністрація. Змайстрували собі душову кабінку, щоб можна було помитися. Робочий день розпочинався о 8 годині і закінчувався о 18, вихідний - неділя. Як і всюди, люди траплялися різні, але спільну мову знаходили з усіма. Не чув, щоб говорили, чого приїхали? Із Золотоніського відділу ДСНС у зведеному загоні я був один. Згодом у той регіон поїхали троє золотоніських рятувальників. Для них там роботи вдосталь.
На оновлених будівлях чіпляли емблему з написом, що її відремонтували черкаські рятувальники. Лагодили ті будинки, які біль-менш придатні для проживання. На окраїні села бачили розбиті вщент хати, іноді цілими вулицями, від обстрілів залишився лише фундамент. Половина тамтешніх мешканців повиїжджала зі своїх осель. Валерій Григорович каже, що спілкуючись з місцевими, дізнався від них, що вони вже звикли до обстрілів. Бувало, що по 4 місяці жили у підвалах, погребах, і зараз на всяк випадок зберігають там воду, заготовлені харчі і документи під рукою.
Для рятувальників люди влаштовували невеличкі екскурсії. З особливим захопленням наш співрозмовник ділиться враженнями від відвідування соляної шахти у місті Соледар:
- Особливе місце, де стіни, стеля, фігури та дерева – все із солі. Під землею тримається стала температура повітря +15°С. На глибині 280 метрів знаходиться підземний спелеосанаторій, де успішно лікують бронхолегеневі та різноманітні алергічні захворювання у дорослих і дітей. Є навіть міні футбольне поле. Донецький шахтар його випробовував.
Біографія Валерія Дорошенка містить звичайні факти із життя звичайної людини: школа, навчання у Золотоніському професійно-технічному училищі №40, здобуття професії тракториста-машиніста, служба в армії. А з 2003 року він - пожежний рятувальник районного відділу ДСНС у Черкаській області.
За 17 років роботи йому всього довелося бачити. Для нього кожен випадок - неординарний. Надовго запам’яталися пожежі у лісах поблизу Чорнобиля, приборкання вогню у херсонських лісах, незабутніми стали й золотоніські торф’яники, які доводилося гасити щороку. Тепер додалися ще й Донеччина та Луганщина. Валерій Григорович впевнений, що разом з іншими рятувальниками вони зробили добру справу для тих, хто називає себе українцями.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
