Природні катаклізми завдають багато клопоту тим, хто працює у сільському господарстві. Цьогорічні умови не стали винятком — безсніжна зима, малодощові весна і літо. До всього цього додався ще й коронавірус. Про роботу в таких умовах ми поговорили з керівником приватного сільськогосподарського підприємства «Гельмязів Агротех» на Золотоніщині Олександром Балабухою.
Коронавірус не такий страшний, як несприятливі погодні умови
В обробітку золотоніський фермер має 130 гектарів землі, які знаходяться в адміністративних межах Гельмязівської сільської ради. Поля засіяні кукурудзою, соєю та соняшником. Якщо з двома останніми культурами ситуація більш-менш стабільна, то з кукурудзою − не зовсім. Бо рослина є, а ось качана на ній немає, розповідає аграрій.
За професією Олександр Балабуха − агроном. 15 років тому розпочав власну справу і став самостійно господарювати на своїй землі. Раніше працював агрономом у сільськогосподарському підприємстві «Русь» в селі Гельмязів, потім − у Калениках, далі − в компанії «Маїс».
− Окрім пандемії коронавірусу, не тішить і погода, − ділиться Олександр. – Стоїть спека. Кукурудза вже згоріла, урожаю не буде. Як для аграрника, ситуація не дуже втішна. Ми залежимо від погоди: що вона нам пошле на землю, те й матимемо. Для нас коронавірус завдав не такої шкоди, як цьогорічні погодні умови.
Нам ніколи хворіти
Так співпало, що цього року посівна розпочалася одночасно із запровадженням в Україні карантину. Тож довелося пристосовуватися до нових умов.
− Карантинних вимог ми, звичайно ж, намагаємося дотримуватися. Але коли тракторист працює сам у полі, то від кого йому захищатися? У тракторі і так температура повітря зашкалює, дихати немає чим. Як на мене, у цьому випадку маска йому не потрібна.
У своєму невеликому господарстві чоловік справляється один, а на весняний сезон у помічники бере двох механізаторів. Цього вистачає. Щодня у таку пору засівають 20 га, а вже за 7 днів управляються з посівною. Загалом сівба і підготовка ґрунту – культивація, внесення добрив − займають до двох тижнів.
− Під час карантину працювали у полі і втрьох, й учотирьох, втім практично не пересікалися один з одним. Поки ніхто не захворів на коронавірус. Це не те, що у великому господарстві, де є ферма, чимале виробництво, багато працівників. Місяці карантину на нашій роботі не позначилися. Нам ніколи хворіти, адже сільськогосподарські культури потребують щоденного догляду.
За словами Олександра, проблем із доставкою посівного матеріалу навесні не було. Дистриб’ютори завозили і засоби захисту рослин, і насіння та добрива. Все працювало злагоджено.
Фермер пояснює: наприклад, якщо водій привіз добрива і їх треба вдвох вивантажити, звичайно ж, працювали у масках. За його словами, це не додає якихось незручностей у роботі. Важливіше для нього, аби врожаю не завадила погода. Бо були роки, коли буревій винищив чи не весь урожай. Пригадує, як позаминулого року на полях змило усі культури та повибивало градом. Тоді рятували його, залучаючи додаткові кошти та техніку.
- До речі, під час карантину я придбав сучасну техніку, скориставшись державною програмою “Доступні кредити 5-7-9”. Тепер у моєму господарстві є трактор нового покоління New Holland. За його допомогою мені легше справлятися з роботою.
Малим фермерам буде важко цього року
− Стрес для рослин − коли немає вологи. А якщо не буде врожаю, то й не буде вигідної ціни на зерно. Тоді, можливо, теж матиму занепокоєння. Бо за мною стоять 55 пайовиків, які дали мені в оренду землю. Якщо матиму неврожай, нічим буде розраховуватися з ними. А це щорічно близько 700 тисяч гривень з податками і виплатами людям за оренду паїв. Для мого господарства це досить велика сума. Ні людей, ані податківців не цікавить, де маю взяти на все кошти.
Нещодавно проаналізували цьогорічну ситуацію на полях. Виходить, що отримаємо кукурудзи по 45-50 ц/га, а це зовсім нічого, бо були врожаї вдвічі більші.
Торішні прибутки також були мізерними. Бо коли навесні закуповували для посівної насіння, міндобрива, гербіциди тощо, то долар коштував 28 гривень. А вже як довелося продавати зерно - 24 грн. На одному гектарі я втратив від 4 до 10 тисяч гривень, в залежності від культури.
Цьогоріч великі холдинги і господарства можливо й витримають, а ось малим фермерам буде непереливки. Торік найдорожчою були соя та соняшник. За тонну правили до 9 тисяч гривень, позаторік — 11 тисяч. Як буде тепер, ще невідомо, — ділиться своїми переживаннями Олександр.
Щодо впливу карантину на ціни на зерно, золотоніський фермер каже, що у будь-якій, навіть найнесприятливішій ситуації, люди все одно хочуть їсти.
− Якщо населення менше купуватиме нашу продукцію, це матиме негативний вплив не тільки для мого невеликого господарства, а й для інших аграрників. Нашу продукцію ми також продаємо за кордон. Переважно − кукурудза, соя, пшениця, ячмінь. Щоб напряму робити поставки, такої можливості я не маю. Врожай продаю зернотрейдерам, які формують великі партії. Знаю, що експортують у Китай, Єгипет, Іспанію. Якими будуть міжнародні ціни, такі й у нас. Все залежатиме від зернотрейдерів, як вони спрацюють. А поки мені треба думати, як зібрати врожай і далі працювати.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
