Інна Алєксанова – приватна підприємиця із Золотоноші. У 2004 році вона разом із чоловіком відкрила першу у місті піцерію «Світлячок». Сьогодні тут готують 15 видів піци. Що клієнти замовляли на карантині та як вплинула пандемія на бізнес, говоримо з пані Інною.
Як світлячок на темній вулиці
– Ідея започаткувати піцерію належить чоловікові Михайлу. Я прийшла до нього працювати у 1997 році. Спочатку це був невеликий магазин. Потім ми почали потроху розбудовуватися. І згодом це вже було велике приміщення з облаштованим відкритим майданчиком. Тоді і виникла ідея зробити піцерію. Наша піца та пиріжечки припали до смаку золотонісцям. Михайло був генератором ідей, а я його помічницею. Пів року тому чоловіка не стало. Про це важко говорити, адже ми йшли з ним пліч-о-пліч весь цей час.
Так і прийшла назва «Світлячок». І коли побудували магазин та піцерію, то не стали нічого змінювати. Ми організували піцерію, пекли і смажили пиріжки і продавали у магазині. Так робимо і досі.
Робимо все з душею
– Я дуже люблю пекти. Кухня – це моя стихія. Я із семи років з мамою постійно щось печу, готую. Коли бувала за кордоном, спостерігала, як там працюють, брала щось для себе, від знайомих дещо переймала, багато інформації черпала із журналів. Ця справа мені до душі. До того ж це ще й за моїм фахом. Я – товарознавиця.
Коли у травні 2004 року наша піцерія відкрилася, я ще всю осінь експериментувала з піччю: як підходить тісто, яка має бути рецептура, щоб воно було смачним і пишним для пиріжків. При цьому брала до уваги давні національні традиції. З того часу рецептуру тіста не змінювали. Воно смачне, без добавок. Нічого зайвого. А всі продукти мають сертифікати якості.
Часто люди запитують: ваші пиріжки і піца такі смачні, як вам це вдається? Відповідаю, що ніяких секретів немає, просто робимо все з душею. Мій життєвий принцип – готувати для людей, як для себе. Любов до своєї роботи і смачної їжі здатна на все!
У меню нашого закладу більше 15 видів піци: овочеві, м’ясні, сирні, з морепродуктами та комбіновані. Є фірмова піца з курятиною і кукурудзою – найпопулярніша серед клієнтів. Є піца зі смаженим м’ясом по-українськи, з національним акцентом. Нові види: «карбонара», «болоньєза» та піци з морепродуктами, з копченостями. Асортимент великий. Піцу випікаємо у спеціальній печі на камені
Кухарі – універсальні
– Наші кухарі виготовляють не тільки піцу. Вони у нас універсальні: і печуть, і смажать пиріжки, і ліплять пельмені, і млинці роблять. У нас є люди, які працюють з нами від початку запуску піцерії. Одна дівчина пропрацювала 13 років.
Стараюся бути лояльною до людей, та й сама не цураюся ніякої роботи. Це знає кожен мій працівник. Приходжу на роботу, перевдягаюся і йду допомагати. Постачаю у піцерію та магазин продукти, які б з’їла сама. Нехай це буде дорожче і я на цьому зароблю 10 гривень, а не 110, але хочу, щоб людина ще раз прийшла, але вже, можливо, зі своїми друзями.
Треба було виживати
– Коли розпочався карантин, для мене це був шок. Вирішила, що треба шукати якийсь варіант виживання. У піцерії залишилася працювати тільки кухня, і то кухар працював неповний день. Поряд з цим запустили доставку: безкоштовно клієнтам привозили чи то випічку чи піцу, або інший товар з магазину. Приймали замовлення за телефоном.
Від цього мали не багато. Грошей вистачало, щоб сплатити за електроенергію. Зарплату кухарям довелося знизити, бо й замовлень поменшало. Але я всіляко їх підтримувала. Йшла на ризик, бо податки ніхто не відміняв. Доходи були незначними, але краще мати бодай щось, аніж нічого.
На початку піцерійного бізнесу ми мали мету, яка додавала впевненості. У Золотоноші ми були першопрохідцями. Не знали, як все це піде. Та й коли ти молодий, такого страху немає. Якби карантин припав на мої 17 чи 18 років, то сприйняла б його дещо по-іншому. А тоді був страх і невизначеність. Страшно було і з дому виходити. Коли це трохи пройшло, включився здоровий глузд.
Плюси і мінуси карантинних обмежень
– У сфері обслуговування працюю давно. Траплялося, приходили люди не зовсім здорові. Хтось чмихає, а хтось кашляє і не прикриває рота. Тож ще тоді хотілося одягнути на них маску, аби дотримувалися норм гігієни. Карантин у цьому плані зробив свою справу.
А ще карантин дав можливість перепочити. Бо ми звикли кудись бігти, поспішати. Аж в один момент довелося зупинитися, оглянутися довкола і побачити те, що раніше не помічали.
А мінуси карантину досить очевидні. Як і багато інших підприємців, ми втратили клієнтів – приблизно третину. Двоє наших працівників отримували меншу зарплату, бо вона залежала від реалізації продукції.
Але попри все, ми надзвичайно вдячні нашим клієнтам, які змушують нас весь час вдосконалювати свою роботу, щоб задоволення отримували і ми, і наші відвідувачі.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у спецпроєкті, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
