Не часто кореспондентам Золотоноша.City вдається поспілкуватися з тими, хто перехворів на COVID-19. Хтось не хоче згадувати пережите, дехто відмовляється називати ім’я, щоб не накликати на себе невдоволення сусідів. Інші воліють усе це якнайшвидше забути як страшний сон.
Мешканка Золотоноші Марія погодилася розповісти, що довелося їй пережити, але просить не називати прізвище.
Як усе починалося
Усе почалося із звичайної застуди. Ніякої підозри, що це може бути новий коронавірус, у мене навіть не виникало.
У перший день, коли підвищилася температура, запримітила, що втратила відчуття запаху. Це трохи насторожило, і я поїхала на прийом до сімейного лікаря. Там призначили противірусну терапію, пила парацетамол, коли температурила, і багато чаю. Мала слабкість, але без кашлю. Температура тіла - до 38 градусів. Думала, що це звичайна застуда. Однак попросила, щоб мені зробили тест, бо дуже кепсько почувалася.
У сімейній амбулаторії №3 Золотоніської міської первинки довелося витратити трохи часу, поки довідалася, куди маю йти. Здала аналізи, а вже на третій день прийшов результат. Звістка мене приголомшила: моя підозра про коронавірус підтвердилася. Того дня я знову прийшла на прийом до лікаря, попросила, щоб дали направлення на рентген. Довелося чекати хвилин сорок, поки поставили на електронну чергу. Але попередили, що доведеться заплатити 70 гривень, щоб пройти рентген-обстеження.
Із сімейної амбулаторії я пішла до Золотоніської районної лікарні на рентген. Саме у цей момент мені зателефонували з незнайомого номера. Я вже чомусь підозрювала, що ситуація невтішна, бо почувалася кепсько, сили мене покидали. На іншому кінці слухавки почула: будьте вдома, нікуди не ходіть, до вас приїде мобільна бригада. Але ж я вже три дні ходила по Золотоноші, з амбулаторії в лікарню. А тепер кажете, щоб я сиділа вдома. Приїхала бригада, і мене відразу направили у пульмонологічне відділення Черкаської обласної лікарні.
Яким було лікування
Ось тут я нарешті відчула справжню турботу з боку медиків. Дуже уважний персонал, ефективне лікування. Вже на третій день у мене визначили пневмонію, бо спочатку цього діагнозу не було. Тоді почали давати уколи, проводити інтенсивне лікування згідно з протоколом МОЗ.
Аналізу на антитіла не робила. Краще стала почуватися вже наприкінці лікування. Однак, ще якийсь час перебувала вдома на лікарняному, доліковувала залишки бронхіту після пневмонії.
На щастя, ніхто з моїх рідних чи колег більше не захворів. Хоча у всіх, з ким я контактувала, взяли ПЛР-тести, які не дали позитивного результату.
Де я підхопила вірус, навіть гадки не маю. Це стало для мене справжньою несподіванкою, бо протягом місця з дня запровадження суворого карантину у Золотоноші навіть у магазини не ходила. До того ж, люди у нашому місті тоді масово носили захисні маски, рукавички, у магазинах стояли антисептики.
Тож, як передається коронавірус і звідкіля у мене взявся - я навіть не знаю, що сказати про це людям. Як і те, як вберегтися від хвороби. Знаю одне напевне: цей вірус у мене був, бо два тижні не вчувала ніякого запаху. Це дуже дивне відчуття, від якого стає не по собі. А це, як сказали лікарі, перша ознака хвороби. Запах почала відчувати, коли вже виписалася з лікарні.
Тож, хочу всім порадити: турбуйтеся про своє здоров’я самі, бо краще за вас цього ніхто не зробить.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
