Протягом семи років заради сина мешканка Золотоноші О. терпіла глум і приниження чоловіка, намагалася зберегти сім’ю, щоб у нього був батько. Але її терпінню прийшов кінець. І останньою крапкою у стосунках став тривожний дзвінок від вчительки, яка переповіла розмову з хлопчиком.
З бесіди стало ясно, що він хоче допомогти мамі і ховає ножа: якщо тато ображатиме маму, він її захистить. Подружжя вже пів року живе нарізно. Дитина стала стимулятором того, що жінка нарешті вирішила розірвати шлюб і почати нове життя. Справа перебуває у суді. Але наразі виникло спірне питання щодо місця проживання семирічного хлопчика.
Зі слів О., чоловік вже кілька разів забирав дитину, не повідомляючи її про це. А коли брав сина, то не дуже приділяв йому увагу. До того ж, обмежував контакт з мамою через мобільний зв’язок. Жінка знає, що під час зустрічей ще й давав малолітній дитині бойову зброю, не думаючи, що це дуже небезпечно, знімав на фото і показував друзям. Багато разів вона говорила про методи виховання, про те, що такі вчинки можуть мати негативні наслідки, але чоловік цього не хоче розуміти. Для нього дитина стала маніпулятором примирення та збереження шлюбних відносин.
На жаль, хлопчик неодноразово був свідком домашнього насильства. Бачив батькове рукоприкладство у нетверезому стані. Важко переживав сварки батьків. Мама старалася не провокувати конфлікту, щоб син цього не бачив, але не завжди вдавалося. Громадянка О. не хоче, щоб дитина перейняла від батька жорстокість, злякалася, що наслідки побаченого можуть бути непередбачуваними для її синочка. Подавала заяву в поліцію про домашнє насилля в сім’ї. Поряд з цим, психолог визначив, що психоемоційний стан дитини - перенапружений, а ключовою позицією в його житті є мати. Тож, як для жінки, так і для хлопчика, ситуація дуже болюча і нестандартна. О. звернулася у відповідні органи із заявою про визначення місце проживання дитини та способу участі батька у вихованні сина. Міські служби Золотоноші намагалися поспілкуватися з чоловіком, щоб почути і його думку з приводу сімейних конфліктів, але всі спроби стали марними.
Враховуючи аргументи, представлені громадянкою О., та думку дитини, комісія з прав дитини при виконавчому комітеті Золотоніської міської ради дійшла висновку, що семирічний хлопчик має проживати з мамою. Батько теж може брати участь у вихованні сина. Це відбуватиметься не частіше, як раз у тиждень, і то за попередньою згодою мами щодо місця та годин спілкування.
Можливо, після такого жорсткого, але справедливого рішення, батько зробить висновки і задумається над своїми вчинками, які травмували дитячу психіку. Хочеться сподіватися, що чоловік змінить своє ставлення і до жінки, яка народила йому сина і терпіла домашнє насилля впродовж років, щоб зберегти сім’ю.
