Щороку в Україні прокочується хвиля загибелі бджіл. Причин декілька. Але основна з них: періоди смертності медоносів співпадають із проведенням польових робіт, і пасічники звинувачують у всьому аграріїв. Через використання ними пестицидів для обробки полів вимирають не лише шкідники рослин, а й бджоли. Вони втрачають вміння орієнтуватися у просторі, а частіше за все просто гинуть. Це катастрофа для України, адже наша держава є одним із найбільших виробників меду, а також другою у світі (після Китаю) найбільшим експортером меду до ЄС.
Олександр Вергал з Антипівки бджільництвом займається більше 30 років. Вважає, що цього жахіття із загибеллю бджіл можна було б уникнути, якби аграрії зважали на людей і довкілля. Це чималі збитки для пасічників, бо за сезон з вулика можна взяти від відра до бідона меду, а ще плюс вартість бджолиної сім’ї десь 2000 грн (лише бджоломатка для кожного вулика вартує до 300 грн). А відновлення відбувається аж за три роки. До того ж, це ще й катастрофічне порушення екосистеми.
- Зараз маю 17 сімей, які зиму пережили непогано. Все було добре, доки не зацвіли сади. Коли гинуть робочі бджоли, це, по суті, втрата цілих сімей. Торік ситуація з цим була критичною, та й нині у Синьооківці у всіх пасічників «посипалися» бджоли, як і в багатьох, з ким спілкуюся, - ділиться Олександр Іванович. - Комахи гинуть від отрутохімікатів. Керівники господарств та фермери повинні інформувати пасічників про час і місце обробітку посівів та внесення гербіцидів. Тоді ми передаємо один одному, бо треба ж встигнути закрити бджіл. Але від цього мало ефекту. Торік закрив своїх, а поки поїхав у місто, половина вже літала. Вони знаходять щілини, бо ж літо, і хочуть працювати.
Колись, ще за радянських часів, теж обприскували поля, підживляли рослини, але бджолам це не шкодило. Нині фермери ллють заборонену хімію, яка діє у радіусі п’яти-семи кілометрів. Подейкують, що використовують дешеві засоби захисту рослин. І ніхто за це не відповідає.
У пасічника з 28-річним стажем Івана Комаря із Золотоноші на першому місці - бджоли, а потім - вже інша робота. Торік чоловік мав 25 сімей, цього року - 30. Від улюбленої справи отримує задоволення і певне лікування. Син також долучився до цієї справи, як і дружина, яка завжди поряд з чоловіком.
- Співчуваю, що у багатьох колег гинуть бджоли. За роки моєї роботи у мене рідко таке траплялося, - говорить Іван Павлович. - Для мене бджолярство – це клопітка праця, яка вимагає терпіння, певних знань і вмінь, а головне – бажання та любові до справи. Навесні роботи у нас, пасічників, багато. Треба перевірити вулики: видалити підмор та зайві рамки, поповнити кормові запаси (мед і перга), утеплити гнізда, облаштувати водонапувалки, провести обробіток від хвороб. Найголовніше все це зробити вчасно. Може й тому цього року жодна бджолосім’я у мене не загинула.
Восени подарую одну бджолину спільноту хлопцю з Кропивни, там я стояв з пасікою і з ним познайомився. Юнак дуже тягнеться до бджолярської справи. Батька у нього немає, живуть бідно, тож хочу йому зробити дарунок. У мене завжди було багато бджіл. Цікаво спостерігати за цією маленькою комахою, у якої скільки енергії. Кажуть, що бджола – це Божа комаха, а пасічник – угодний Богу чоловік.
Директор Золотоніської районної біолабораторії, агроном біологічного захисту Валентина Різник впевнена, що бджоли гинуть, бо не всі дотримуються регламентів використання засобів захисту. Але й багато в чому винні самі пасічники. Раніше було трохи простіше, бо господарства мали більше можливостей і засобів оповіщення про те, де вони вноситимуть гербіциди. Тепер же інша ситуація.
- Хочу розповісти лише про один момент. Ось, наприклад, треба обробляти горох. Перед тим, як це робити, агроном має повідомити у сільську раду, бо всіх пасічників він фізично не в змозі попередити, - розповідає Валентина Олексіївна. Для пасічників це морока, бо необхідно закрити вулики і не випускати бджіл. У цей момент у самому вулику також є падіж бджіл. Інколи пасічники не прислухаються до порад і не закривають лотків. Тож бджола вилетіла і полетіла на горох, але він її не цікавить, а більше вабить цвітіння свиріпи. І таке відбувається на всіх культурах. Сільгоспвиробники мають завчасно, за день чи два перед початком роботи, подати до сільської ради письмову заяву про проведення робіт, вказати місце, дату, час, до того ж, ще й назву інсектицидів, які застосовуватимуть.
Протистояння між пасічниками та аграріями загострюється, і, як стверджують експерти, поки не буде налагоджений державний механізм контролю за використанням хімікатів, популяція бджіл зменшуватиметься, а то й взагалі може зникнути. Гинуть не тільки бджоли, а й інші комахи. Якщо Україна втратить бджіл, то втратить не тільки мед, а й фрукти, тоді хіба доведеться запилювати дерева вручну.
