Подружжя Катерини та Павла Кручанових із Золотоноші не так давно відсвяткувало річницю свого весілля. За цей час у них сталася найважливіша подія – народилася донечка Софійка. Як змінилося їхнє життя за цей рік? Про це та багато іншого ми говорили з молодою матусею.
- Катю, як ви з чоловіком познайомилися?
- У таксі. Мій чоловік працює на двох роботах, одна з них – це таксі. Ввечері після роботи я замовила таксі, водієм якого і був Павло. Сіла до нього в авто, навіть не підозрюючи, що це - моя доля. З того часу у нас зав’язалися стосунки. Хоча спершу на нього уваги не звернула, натомість я йому дуже сподобалася. Він знайшов мій номер телефону через соціальні мережі від наших спільних друзів. Зателефонував, щоб запросити на каву. На той час я не була у відносинах, тож залюбки прийняла пропозицію. Відтоді ми разом. До одруження зустрічалися майже рік. Це був час подорожей і ближчого пізнання одне одного.
- Часто згадуєш момент пропозиції одружитися?
- Так. Це був мій день народження. Разом із великим букетом квітів коханий подарував каблучку і запропонував вийти за нього заміж.
- Як відтоді змінилося твоє життя?
- Змінилося воно тільки з народженням донечки. Ми дуже чекали на свою Софійку. Як на початку створення нашої сім’ї, так і зараз, чоловік у всьому мені допомагає. Він і посуд миє, і готує, і прибирає. Проте зараз з цим трохи складніше, бо Павло постійно працює, у нас маленька дитина і треба забезпечувати родину.
- Чи прагнеш бути найкращою дружиною, мамою? Що для цього робиш?
- Звичайно. Я переконана, що головне – це увага одне до одного, довіра і постійна підтримка. Буває, коли чоловік приходить з роботи без настрою, стараюся його підбадьорити добрим словом. Готую йому щось смачненьке, солоденьке, те, що він любить. Часто, бодай один раз на тиждень, влаштовуємо романтичні вечори. Намагаємося частіше виїжджати, якщо дозволяє погода, на природу, на дачу, до озера, навіть просто гуляємо у парку. Звертаємо увагу навіть на дрібниці і ними насолоджуємося.
- Чи маєте вже якісь традиції, свята?
- Ми відзначаємо день святого Валентина, адже саме цього дня познайомилися. Кожного місяця святкуємо день народження донечки. Для нас це невеличке свято. Річницю одруження також справляли.
- Як проходив процес «притирання», і хто у вашій родині - голова, а хто - шия?
- Напевно, обоє. У мене такий характер, що буває важко. Інколи виникають суперечки, кожен хоче довести свою правоту. Але стараємося жити без конфліктів, мирно. До того ж, і характери та вподобання у нас схожі. Чоловік у більшості випадках поступається.
- Хто фінансово більше незалежний – ти чи чоловік?
- Наразі, поза всяким сумнівом, чоловік. Він працює і знає, що буде у нього завтра, скільки коштів заробить. А я сиджу вдома з дитиною і маю підпору від нього.
- Які найяскравіші моменти першого року спільного життя?
- Народження донечки, поїздка на море і чудовий відпочинок. Відвідали історичне місце – Аккерманську фортецю у Білгород-Дністровському, їздили в Одесу, гуляли вулицею Дерибасівською, часто буваємо в Києві, де живуть батьки, стараємося відвідувати всілякі місця.
- Чи плануєте поповнення?
- Хотілося б, але не зараз. Хай Софійка підросте, чоловік хоче ще одну донечку. Діти для нас – це щастя.
