Мабуть, годі й шукати людину, яка взагалі нічого б не боялася. Але фобія – це більше, ніж простий страх. Нав’язлива тривога, паніка з її «чарівними» відчуттями - «мурашками», холодним потом, тремтячими ногами і відчуттям нестачі повітря - може отруювати людині життя. Але часом джерела фобій настільки кумедні, що не знаєш: плакати, сміятися чи дивуватися?
Які ж страхи переслідують золотонісців – про це у нашому опитуванні.
Наталія Бонь: Арахнофобія – боязнь павуків. Моторошно від їхнього волохатого вигляду і довгих ніг.
Валентина Стеблина: Страх, з чого б його приготувати.
Ця боязнь Валентини Строкань знайома Олені Безгубовій, Інні Олексієнко, Валентині Міхновській. Наші господарки приготують будь-яку смачнючу страву, було б тільки з чого.
Віта Герасименко: Боюся ліфтів. Весь час здається, що вони обірвуться. Який би поверх не був, намагаюся скористатися східцями. Їду підйомником тільки тоді, коли чоловік за руку втягне.
Альона Резніченко: Висота – це моє слабке місце. Через цю боязнь ще жодного разу не була в небі. Із захопленням спостерігаю за польотом літаків, але мене туди не затягне ніхто. Ні-ні! Нізащо! Ні за яку ціну!
Галина Чепурна: Панічно боюся темряви, ночі (ніктофобія). Цей страх переслідує мене змалку. Буває, прокинуся серед ночі і не можу зімкнути очей до ранку. Весь час здається, що хтось ворушиться в темряві, хтось шарудить, хтось наближається. Уява починає вимальовувати всілякі жахіття. Через свій страх вечорами практично не виходжу з квартири. Здається, що за рогом кожного будинку, за кожним деревом на мене хтось чатує.
Ліна Середа: У мене з дитинства боязнь до жаб. Я навіть не роздивляюся, які вони - великі чи маленькі, зелені чи коричневі. Від їхнього стрибання мене вже пересмикує. А ще як уявлю, які вони холодні і слизькі… Брррр. Гидота! У мого чоловіка теж фобія: він боїться стрибати з висоти. От залізе на будь-яке дерево, а звідти – хоч драбину став, не злізе, боїться. Колись у дитинстві стрибав з яблуні і зламав ногу. З тих пір і має страх стрибків.
