У Золотоніській громаді розробили кілька варіантів для влаштування самотніх престарілих, аби оточити їх теплом, увагою і довести пенсіонерам, що вони не кинуті напризволяще.
З настанням осінньо-зимового періоду для соціальних служб роботи додається. Адже їхньої підтримки потребують одинокі пенсіонери, люди з інвалідністю, загалом ті, хто з тих чи інших причин опинився самотнім та немічним у холодну пору року. Оптимальний варіант вирішення масштабної проблеми – це перебування у спеціалізованих закладах. Тут вони будуть не тільки доглянуті, а й зможуть пройти повний курс реабілітації.
Як вирішують проблему у Золотоніській громаді
Керівниця Центру надання соціальних послуг Людмила Неліна пояснює, що працівники установи займаються оформленням пенсіонерів у будинки-інтернати як геріатричного типу для людей пенсійного віку, так і в будинки-інтернати тих, хто має інвалідність з психічними відхиленнями. Така хвороба може бути як вікова, так і набута впродовж усього життя.
– Насправді проблема з влаштуванням такої верстви населення, на жаль, існує і не тільки у нашій громаді, а й по всій Черкащині. Бо по області таких установ всього разом із стаціонарними відділеннями залишилося 17. Але й туди є черга. З-поміж наших шести підопічних, які перебували на обліку – чотирьох наразі вдалося влаштувати у державні установи. Пакет документів оформили і на двох інших, проте путівки не видаються, бо немає місць. З настанням холодів, як свідчить практика, проблема загострюється. Щоб одинокі пенсіонери не слабували і не замерзали, то для 10-15 осіб ми можемо дати притулок на тимчасовий період. Взимку облаштовуємо пункт обігріву. Якщо вже зовсім кризова ситуація, то вони можуть у нас і заночувати. Почастішали випадки, коли до нас звертаються дещо запізно з обмороженням. Тоді ми таких хворих лікуємо, шукаємо можливість прилаштувати до родичів, - ділиться керівниця Центру.
– За утримання одного жителя нашої громади у такому стаціонарному відділенні будинку престарілих сплачуємо понад 100 тисяч гривень на рік. Наразі тут знаходиться 4 людей – це жителі сіл, що ввійшли до Золотоніської громади. Вони там вже проживали ще до об’єднання міста із сільськими міні-громадами. Ми ж намагаємося оформляти таких людей у державні установи. Тобіш, це інтернатні заклади, де працюють більш високваліфіковані спеціалісти і там, як правило, є реабілітаційні відділення, - зауважує фахівчиня.
Пальмірський будинок для престарілих
Щодо державних установ, то Людмила Неліна зауважує, що тут можуть проживати нужденні, як на платній так і на безоплатній основі. Якщо дохід людини менше двох прожиткових мінімумів, тобто складає менше 3800 гривень, тоді вона перебуває на повному державному утриманні, якщо ж більше, то вже ні. Втім, впродовж року розмір мінімуму змінюється, тож за цим слідкують спеціалісти управління праці та соціального захисту населення нашої громади й роблять розрахунок: чи потребує така людина безкоштовного утримання чи за платню. Враховується наявність паїв, депозитні рахунки у банківських установах.
– Все береться до уваги, – відмічає директорка і додає, – не враховується лише наявність дітей.
За останні роки потреба у влаштуванні в будинки-інтернати побільшала в рази
Людмила Тіборівна розповідає, що проаналізувавши статистику останніх років, майже 12-15 осіб щороку направляють у спеціалізовані будинки-інтернати. Якщо минулі роки це було 3-5 людини, то тепер їх чи не вп’ятеро більше.
Якщо ж, приміром людина психічно хвора. Проте і тут є перешкода. Бо у Смілянській обласній психоневрологічній лікарні з геріатричним відділенням Черкаської обласної ради скоротили кількість ліжко-місць. Якщо раніше родичі психічно хворої людини чи особи з інвалідністю, або ж після перенесення інсультів могли 2-3 рази за рік пролікувати їх протягом місяця і мали тимчасовий перепочинок, то тепер такої можливості немає.
– Насправді, населення старіє, кількість пенсіонерів зростає. А деякі їхні нащадки, не знайшовши роботи вдома, змушені працювати за кордоном. Дехто через обставини виїжджає з України, залишаючи стареньких батьків сам на сам з життєвими проблемами. Безперечно, не варто приховувати, що є діти, які недобросовісно відносяться до своїх батьків. Навіть живучи в одному місті зі своїми синами-доньками, старенькі покинуті й забуті. А на пенсію 2200 гривень важкувато прожити. Людина не може забезпечити на зиму паливо, недоїдає. І такі випадки, як не прикро констатувати, непоодинокі. Тоді доводиться нам брати їх під своє крило і оформляти на державне утримання. Пік звернень припадає саме на осінній період, - підсумовує керівниця Центру надання соціальних послуг.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
