Після місцевих виборів-2020 Віталій Войцехівський, який отримав перемогу на посаду голови Золотоніської міської територіальної громади, поділився своїми планами на майбутнє і баченням організації роботи у новому для себе амплуа. Зауважимо, що нині стартує третя каденція чинного очільника Золотоноші, але вже у новій якості. Про виборчі перегони, господарську і кадрову політику, реструктуризацію сільських рад та інші аспекти – у нашій розмові.
- Віталію Олександровичу, будь-який міський голова у разі своєї перемоги на виборах планує з чогось починати свою роботу. З чого стартуєте ви, зважаючи на те, що стали очільником Золотоніської міської територіальної громади?
- В принципі, цю роботу ми розпочали ще 2 місяці тому, коли був затверджений перспективний план створення об’єднаних громад на території міста і району. Тоді ми провели попередню зустріч з головами сільських рад, які мали приєднатися до Золотоноші. Адже розуміли, що вибори відбудуться у кінці жовтня, їх результати офіційно оприлюднять на початку листопада. А листопад – це кінець року, і треба формувати бюджет на наступний, враховуючи потреби громад 5 сільських рад у галузі освіти, медицини, комунальній сфері. Днями відбулася чергова зустріч із сільськими головами, на якій обговорювали певні технічні моменти: як проводити передачу майна з одного балансоутримувача до іншого; як правильно здійснити інвентаризацію, щоб було якнайменше негативних моментів; як мінімізувати свої ризики і хвилювання сільських мешканців.
- Найголовнішим завданням наразі є проходження перехідного періоду, у межах якого відбудеться реструктуризація сільських рад та об’єднання бюджету. Як плануєте організувати цей процес, щоб він пройшов якнайменш безболісно, особливо для сільських населених пунктів?
- Очільник кропивнянської громади Ніна Рябуха озвучила нагальність асфальтування вулиці Шкільна у Кропивні. Іван Соколенко інформував про виготовлену проєктно-кошторисну документацію на будівництво водограю у селі Крупське. Маємо позитивні напрацювання в організації транспортного сполучення між цими селами та центром громади. Тобто, зустрічі набувають конкретики. Продовжуватимемо розпочаті справи. Кілька років тому ми скористалися методичними рекомендаціями за програмою U-LEAD щодо організації роботи з надання адміністративних послуг у Золотоноші.
Наразі розроблена програма «Підтримка реформи децентралізації в Україні/ U-LEAD з Європою: програма для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку». У цьому документі конкретизовані кроки щодо створення ОТГ, є посилання на законодавчу базу. Існує також успішний досвід громад Білозір’я−Ірдинь, Канів−Яблуневе та Шполянської ОТГ. Є в кого повчитися, як свого часу переймали напрацювання колег з Чернівців та Горішніх Плавнів у комунальній сфері.
- До Золотоноші приєдналися 11 сіл. З чого почнете підняття рівня їхнього життя, адже сільські жителі хочуть мешкати там, але так, як містяни?
- До Золотоніської громади увійшли самобутні села зі своїми традиціями і звичаями. У Кропивні із задоволенням відвідали місцевий музей. Це село свято зберігає козацьку історію. Якщо є комунальні проблеми, будемо їх позбуватися. А якщо є цікавий досвід, то перейматимемо.
- Важливим фактором у нових умовах є побудова вірної кадрової політики. Яким буде стратегічний план щодо кадрової розстановки сил у сільських громадах? Чи є в цьому плані взаєморозуміння з нинішніми сільськими головами?
- Напередодні виборів була домовленість з очільниками громад щодо організації загальносільських сходок, на яких би селяни висловили свої побажання і пропозиції щодо обрання старост. Але через карантинні обмеження такі зібрання відмінили, ідея провести попереднє опитування відпала. Та й нині вже очевидно, що єдиної думки немає в жодному селі. Готовий до того, що кого б міська рада не призначила старостою, це викличе спротив з боку частини невдоволених. Така специфіка кадрових рішень. Старосту призначають один раз до кінця каденції – на 5 років. Усі вони будуть введені до складу виконавчого комітету. Вони – як неформальна організація. Основні критерії: людина повинна бути місцевою, компетентною і порядною. Зрозуміло, що у великих селах однієї особи з повноваженнями буде замало.
- Благоустрій у Золотоноші знаходиться на високому рівні. Це не наша думка, а так вважає більшість золотонісців і гостей міста, яким доводилося у нас побувати. Як до цього пункту підтягуватимете села – завдяки виїзним толокам, міні-бригадам прибиральників чи, можливо, переформатуєте роботу комунального підприємства?
- Господарська галузь – одна з найоб’ємніших. Будемо вивчати, яким чином, у конкретному селі і які першочергові питання треба вирішити. Якщо уже створені комунальні бригади, то доцільніше утримувати їх, аніж щодня проводити ротацію працівників комунального підприємства. Та й у місті їм роботи вистачає. Або ж, приміром, за наявності трактора у Благодатному - чи доцільно гнати золотоніську техніку для розгортання снігу за кількадесят кілометрів? Важливо, усі заходи здійснювати вчасно та оперативно.
У кожному селі достатньо проблем у комунальній сфері: незаасфальтовані вулиці, відсутність вуличного освітлення та благоустрою території тощо. Будемо впроваджувати поводження з твердими побутовими відходами не тільки у рамках наших досягнень, а й у рамках реалізації регіональної програми. У Благодатному у занедбаному стані перебуває сільський стадіон, збудований у 1936 році першим у країні. Тому треба його відновити, щоби благодатнівці змогли займатися спортом, а стадіон міг приймати учасників змагань різного рівня.
- Чим ближче було до виборів, тим більше критики лунало на вашу адресу від опонентів, які звинувачували вас чи не у всіх смертних гріхах. Скільки бруду вилито! Чи залишило це свій чорний слід у вашій душі? Які уроки ви особисто з них винесли?
- Не у всіх гріхах, помиляєтеся. Ніхто не висував мені претензій щодо глобального потепління. Нічого дивного в тому немає, що у передвиборних перегонах опоненти не гребували нічим. Я був готовим до цього.
Нічого нового про себе не дізнався, бо намагався не читати брудну писанину. Смішно стає від, начебто, організованих мною бігбордів та підконтрольних ЗМІ. Не було особливо часу звертати увагу на дописи: вистачало повсякденної роботи. Це у декого з кандидатів чорний піар зайняв близько півтора місяця. На зустрічах з виборцями дотримувався принципу: кожен кандидат – мій опонент і давати йому характеристику було б невірно.
- Вдаючись до таких надзвичайно брудних технологій, після вашої перемоги ці люди все-таки визнали свою поразку, спираючись на європейські цінності. Ви теж вважаєте це європейською практикою? І чому неоголошена війна компроматів і звинувачень була одноосібною, лише з боку ваших опонентів?
- Поливати брудом властиво слабакам і невпевненим у своїх силах людям. Не усі вели достойну гру, тому від їхніх вітань з перемогою тхне нещирістю, а не те, що європейськими цінностями. Таким при зустрічі руки не подам. До того ж, не маю часу сидіти у соцмережах, де «європейська опозиція», як вони себе називають, визнала свою поразку. Я не знаю такої практики і не розумію, що повинен робити у відповідь. Можливо, я не достатньо європеєць? Не знаю, чого чекають від мене просунуті золотоніські європейці, які не гребували нічим у передвиборній гонці. Вони вважають, що увесь вилитий бруд і брехня – це по-європейськи? Я не вдавався до пошуку ніяких компроматів, звинувачень, тому й не брав участі у цій «битві».
- Які з передвиборних обіцянок 2010 року ви не змогли виконати протягом двох каденцій, і вони стали для вас справою честі?
- Наобіцяти можна багато, але не виконати. Намагаюся презентувати реальні плани, вибудовуючи стратегію дій. Наша команда чітко розуміє, які завдання можемо перед собою поставити і наскільки можемо їх виконати. Протягом двох моїх каденцій у Золотоноші зникли незаконно встановлені МАФи, змінилася Торгова площа, ми позбулися аварійних атракціонів у парку відпочинку та продажу крадених ялинок тощо. Не усім підприємцям нововведення стали до душі, але ті, хто налаштований на співпрацю, на вимоги сьогодення, зуміли перебудувати бізнес і нині успішно його здійснюють. Ще лишилося повністю позбутися бігбордів. Надіюся, це станеться у 2021 році.
Ще на часі – індустріальний парк, ремонт міської мережі водовідведення. Є чим займатися, але, знову ж таки, багато є і зовнішніх чинників або непередбачуваних ситуацій, що змушують змінювати пріоритети. До прикладу, буревій у 2017 році, пожежа музичної школи, тепер пандемія коронавірусу вносить корективи. Ми вже навчилися планувати, але в нас ще недостатньо ресурсу, аби вирішити усі важливі питання, які стосуються передусім інфраструктури, комунальної галузі і соціальної сфери.
- Віталію Олександровичу, уже не перший рік ви працюєте мером, а тепер - очільник територіальної громади, і, певно, змогли переконатися що це за робота. Навіщо це вам?
- Я – не корінний золотонісець, але вже 30 років мешкаю у Золотоноші. Тут живе моя родина, тут народився мій син. Я люблю це місто і його мешканців. Проте відчуваю і відповідальність. Тож не маю морального права підвести людей, які довірили мені керувати громадою. Це зобов’язує. Звичайно, є багато незадоволених, існують проблеми, які не можна вирішити. Але в межах своїх повноважень я вважаю, що разом зі своєю командою ми повинні робити усе для того, щоб Золотоніська ОТГ була однією з кращих в Україні. Це не тільки персонально Войцехівський-Масло-Ніщенко, а команда і підтримка золотонісців - патріотів свого міста і села, які їх люблять і повинні їх берегти.
Можливо, я когось здивую, але від своєї роботи отримую задоволення. Моральне задоволення від зробленого. Взяти, наприклад, діючу програму «Золотоноша власними руками». Її частина з освітлення виконана майже на 100 відсотків, а от проєкти з асфальтування вулиць і дворових заїздів «зависли». Тому будемо її завершувати.
- У центрі Золотоноші гарно, по-європейськи, і тільки мерія - як сіра пляма. Чи не плануєте великого переселення у презентабельніше приміщення?
- Для ремонту будівлі міської ради завжди не вистачає коштів. Влітку спромоглися провести капітальний ремонт холу на першому поверсі та замінити вхідні двері. Реставрації давно потребують кабінети заступників. Але про переселення навіть думки не допускаю. Пишаюся тим, що працюю у кабінеті, де свого часу керувала Катерина Полатайло – мій орієнтир і дороговказ.
- Войцехівський-мер 2010 року і Войцехівський-очільник ОТГ у 2020 – яка різниця між цими керівниками?
- У 2010 році мені здавалося, що будь-яку задуману справу можна втілити в життя, злегка клацнувши пальцями. На жаль, документальна бюрократія, навіть протягом 10-річчя, не зникла і її не поменшало. Ця посада навчила мене не витрачати час і сили на нерозуміючих і нерозумних людей. Їм все одно не дано почути. Ціную амбіційних особистостей, з ними нам по дорозі. Завжди дослухаюся до мудрої думки досвідчених керівників. Нині більш реально ставлюся до задумів, прораховую усі можливі ризики.
- Віталію Олександровичу, що б хотіли сказати наостанок, звернувшись до мешканців тепер вже єдиної Золотоніської міської територіальної громади?
- Дуже тішить, що до складу міської ради пройшли депутати сільської місцевості. Вони представлятимуть інтереси своїх міні-громад. Завжди був прихильником цікавих ініціатив та конструктивної критики. Байдужість - найголовніший гріх, і один в полі не воїн. Чому в нашій стратегії «сильна громада» - на першому місці? Бо маючи сильну громаду, можна вирішити дуже багато важливих питань і проблем. Сподіваюся, що об’єднання дасть імпульс у розвитку територій. Тільки від нас усіх і кожного зокрема залежить, наскільки успішною буде Золотоніська ОТГ.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
