Минуло півтори місяця, відколи у родині Шевчуків, які мешкають у Золотоноші на вулиці Тиха, трапилося лихо. Через замикання електропроводки добротний будинок згорів дотла. Ми вирішили дізнатися, як наразі живеться Шевчукам, що встигли уже відремонтувати і як почуваються, адже 52-річна власниця потребувала у той час планової складної операції.
Страшна пожежа сталася 13 серпня 2020 року. В оселі площею 77 квадратів вогонь повністю знищив металеву покрівлю, облицювання стін, дерев’яні вікна, меблі, побутову техніку, речі домашнього вжитку. Пошкоджено перекриття на площі 35 квадратних метрів. Збитки склали 200 тисяч гривень. Той день став чорним для золотоніської сім’ї, яка й донині не може оговтатися від заподіяного пожежею лиха.
Як розповіла нам Людмила Анатоліївна, вони з чоловіком і сином нині мешкають у літній кухні. Приміщення зовсім не пристосоване для побуту, раніше використовували його для складування старих меблів, господарських речей. Готує їсти на таганку, до якого підключений балонний газ.
- Дуже допомагають люди: мої колеги з аптеки, де я працювала, колеги чоловіка зі школи №5, де він вчителював, друзі, сусіди. Підтримують не тільки матеріально, а й фізично. Приходили, допомагали виносити обгорілі речі. З комунального підприємства «Міськводоканал» нам безкоштовно дали техніку і контейнер. Нині ми вже звели дах на будинку. З деревом на крокви допомогла Золотоніська міська рада, дуже вдячні міському голові Віталію Войцехівському.
Дах покрили гідробар’єром, замовили металочерепицю. Склопакети за оптовими цінами надав місцевий підприємець, товариш сина. Мешканець з Домантового, який теж свого часу постраждав від пожежі, привіз газовий котел. Та відновити опалення до холодів, мабуть, не вдасться.
Батько із синами зводили дах на будинку самотужки, щоправда під керівництвом майстра з місцевого професійного ліцею. Під час робіт, зістрибуючи, чоловік поламав ногу. Спочатку думали – сильний забій, виявилося - перелом. Наклали гіпс.
Людмила Анатоліївна не працює, її підприємство у стані ліквідації з червня. Чоловік – пенсіонер за вислугою років, пенсія – у межах мінімальної, менше 2 тисяч гривень. Житло відновлюють за рахунок надходжень на банківську картку від небайдужих людей.
- Заплановану операцію спочатку двічі переносили, а тепер відклали, - пояснює жінка. - Бо загальний стан здоров’я погіршився, з’явилися супутні проблеми.
Хоча співрозмовниця охоче пішла на контакт, не приховуючи своїх бід і переживань, у кожному її слові відчувається біль. «У душі – пустеля, - мовила наостанок. – Тримаємося тільки завдяки людям!».
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
