Як добре ви пам'ятаєте мультфільми свого дитинства?

Почувши слово «Простоквашино», більшість з нас відразу ж згадують відомий радянський мультфільм. Але таке село, справді, існує у Нижньогородській області. За переказами, свою назву воно отримало після того, як одна з місцевих господинь вилила відро з молоком, яке швидко скисло на сонці. У 2016 році в селі побували журналісти тижневика «Аргументи і Факти». За їх словами, в селі залишився всього один пес. Правда, звати його не Кулька, а Бобик. А ось листоноші Пєчкіна в Простоквашино немає. Пошту доставляють з районного центру і кладуть в одну-єдину на все село поштову скриньку.

В основу сценарію для першої серії мультфільму «Будинок для Кузьки» лягла повість-казка Тетяни Александрової «Кузька в новій квартирі», випущена у 1977 році. Кошлатий герой, який оселився в міській квартирі дівчинки Наташі, з'явився з дитинства Тетяни Александрової. Батьки майбутньої письменниці були вкрай зайнятими людьми, тому за їх доньками-двійнятами доглядала няня Мотрона. Селянка знала купу казок, де фігурували лісовики, відьми, Баба-Яга і домовики. Мотиви російського фольклору стали основою для створення циклу історій про Кузю.

Перша частина циклу з 10 коротких лялькових мультфільмів вийшла на екрани у 1976 р. У пошуковій системі Google Search цей мультфільм вшанували на дуже цікавий спосіб. Якщо робити запит у цій пошуковій системі щодо вимірювання довжини, то можна використовувати одиниці вимірювання російською мовою «попугаи», «слоненок/слонята», «мартышка», «удав», де за одиницю вимірювання взято довжину того, кого вимірювали: 1 удав = 5 метрів. Відповідно до сюжету мільтфільму мавпочка = 1 м, слоненя = 2,5 м. Приклад: якщо ввести "38 попугаев=", то буде надано відповідь: «38 попугаев = 5 метров».

Минуло вже майже 30 років з тих пір, як з'явилася перша серія мультфільму про порося Фунтик. Якщо уважно подивитися, то у серії «Фунтик і бабуся з вусами» штани беладони на лямках постійно змінюють колір з червоного на синій і назад. Також в цій серії саквояж Беладони висить то торцем до стіни, то паралельно. А сищики Добер і Пінчер зовні нагадують шахраїв з мультфільму «Малюк і Карлсон».

Мультфільм «Ну, постривай!» став гідною відповіддю діснеєвському «Тому та Джеррі» і набагато перевершив популярність останнього. Створивши перші шість-сім фільмів, його творці вирішили завершити серію. Однак це викликало таку масу обурливих листів, що вирішили продовжити безкінечну погоню. На одну серію тривалістю 10 хвилин йшло 9 місяців роботи цілої команди - треба було намалювати 15 тисяч малюнків.

Предки сучасних роботів-трансформерів вперше з'явилися на прилавках магазинів у 1980 році в Японії. Компанія TakaraTomy представила громадськості серію іграшок Microman і Diaclone. Перші трансформери могли перетворюватися на різну техніку та предмети. У 1983 на спеціалізованій виставці на іграшки звернув увагу голова компанії «Хасбро» Джордж Данс і запропонував японцям співпрацю, а згодом права на поширення роботів на території США були передані цій компанії. З 1984 року по теперішній час «Хасбро» випустила на екрани більше 20 мультсеріалів і повнометражних мультфільмів про трансформерів.

Знаменитий мультсеріал про взаємини кота Тома і мишеняти Джері був створений у 1940 році мультиплікаторами Вільямом Ханною і Джозефом Барбера. У 1990-ті, коли оригінальні серії стали показувати по телебаченню, з багатьох з цензурних міркувань вирізали епізоди, які не відповідають культурним нормам. Під заборону в основному потрапили сцени, що висміюють расові стереотипи, так звані blackface gag.  Наприклад, 59-я серія, де Том потрапляє на острів, населений аборигенами. Рідко виходив в ефір «Блюз сумного кота» (випуск 103), в якому Том, який пережив нещасну любов, вживав алкоголь і планував вчинити самогубство.

Радянський мультфільм «Малюк і Карлсон» режисера Бориса Степанцева, знятий за мотивами повісті шведської письменниці Астрід Ліндґрен, вийшов на телеекрани у 1968 р. Сюжет письменниці підказала донька. Одного разу Астрід почула її розповідь про те, що, коли дівчинка залишається одна, до неї в кімнату через вікно влітає маленький веселий чоловічок, який ховається за картину, якщо входять дорослі. До речі, Фрекен Бок в радянському мультфільмі малювали за образом Фаїни Раневської, яка цю роль і озвучувала.

Перші дві серії Леопольда були виконані у техніці перекладання, адже художньої майстерні на творчому об’єднанні «Екран» в 1975 році ще не було. Дрібні частини тіла героїв та декорації вирізали з паперу і перекладали під склом, створюючи ілюзію руху. Назвати кота звичним іменем Барсик чи Мурчик для авторів мультфільму було занадто просто і банально. Кажуть, головного героя назвав син автора сценарію Аркадія Хайта, який, коли дорослі працювали над мультфільмом, дивився по телевізору «Невловимих месників». Леопольдом у фільмі звали полковника-білогвардійця Кудасова. А миші-бешкетники: сіра - це Мотя, а худа біла – Мітя

У казці «Сірко», за якою знятий »Жив-був пес», всього 15 рядків. Остаточна версія мультфільму триває 10 хвилин, хоча початкова версія була 15-хвилинної. Автор змушений був скоротити через вимоги цензури. Що довелося прибрати, Назаров не хоче говорити. Пейзажі в казці були навіяні відвіданням невеликого українського містечка Цюрупинськ, де Назарова вразив старовинний дух, що там панував. Для більшої переконливості команда відвідала також музей етнографії, де вивчала старовинні будинки і одяг.