Історія мого захворювання на коронавірус розпочалася несподівано, як це завжди буває і чи не з кожним. Це сталося у кінці березня. До цього я всіляко дотримувалася маскового режиму, ретельно мила руки, намагалася уникати скупчення людей. Усі рекомендації сумлінно виконувала, тож звідкіля могла підхопити оту інфекцію, прокручувала в голові по кільканадцять разів на день. І аналізуючи, дійшла висновку, що коронавірус нас чатує повсюди – чи то в магазині, а чи в лікарні. Про це розповім згодом.
А поки – з чого все почалося. Найперше, що непокоїло, – головний біль, нежить і періодичний кашель. Пізніше трохи піднялася температура. Втім такі симптоми стали поштовхом звернутися до сімейного лікаря.
День перший
Оглянувши мене та вимірявши пульсоксиметром рівень насичення крові киснем, лікар запідозрив щось неладне зі мною і запропонував здати швидкий тест на коронавірус. Довго чекати не довелося, і менш ніж за 10 хвилин мала результат, а те, що він позитивний, здогадалася зі слів реєстратора: «Ні за що руками не беріться». Почувши це, відчула себе немов ізгоєм, хоча паніки не було. Добре, що мій сімейний лікар володіє гарним почуттям гумору, це дало надію, що все буде гаразд. Одначе для підтвердження аналізу треба було здати ПЛР-тест. І тут все почалося (це про те, звідки могла підхопити інфекцію).
День другий
Наступного ранку з направленням і температурою (благо невеликою) я пішла здавати ПЛР-тест. Пункт прийому на той час був єдиним і розташований у дитячій лікарні, якраз біля входу в приміщення. Це мене шокувало, адже за ручки вхідних дверей бралися всі, хто туди заходив – і здорові, і діти, і хворі, такі, як я була на той момент. Під дверима, чекаючи своєї черги, нас стояло осіб зо 30, кашляли, сопіли і чмихали, а поруч ходили інші люди. Пройшовши процедуру, повернулася додому у ще біль пригніченому стані і вже з підвищеною температурою.
День третій
Стан погіршувався, до нежитю і кашлю додалася температура, а в голові було якесь затьмарення. Нічого не хотілося їсти, змушувала себе, як рекомендував лікар, пити воду. Щодня споживала до двох літрів, сюди входили чай з липи і шипшини та узвар із сухофруктів. Дуже хотілося спати. В душі була тривога, бо не знала, що буде завтра.
День четвертий
Прийшов результат ПЛР-тесту − позитивний. Покращення не відчувалося, хоча зранку настрій поліпшувався, не було неспокою, бо температура сягала лише 37,5-37,8. А ось після обіду і, що характерно майже в один і той же час, вона різко піднімалася, доходила до 39 градусів. Так тривало ще майже тиждень. На той момент хотілося лише спокою і спати. Нічого не цікавило, до всього пропав інтерес, а душу ятрила пустота. Розрадою були діти, вони телефонували, підтримували, вселяли надію, що все обійдеться. На постійному зв’язку був і сімейний лікар, давав рекомендації, зокрема направив на рентген. І тут я знову не тільки відчула, а й побачила прогалини нашої медицини щодо організаційних моментів обстеження хворих на коронавірус.
У коридорі впереміш чекали черги інфіковані коронавірусом та із травмами
На першому поверсі лікарні, де розміщено рентген-кабінет, відбувалося щось неймовірне. У вузькому коридорі товпилися ті, хто хотів зробити рентген-обстеження легень, у зв’язку з коронавірусною інфекцією, і ті, хто бажав потрапити на прийом до травматолога. Обидва кабінети розташовані навпроти один одного. Люди юрбилися. І знову я подумала, що це якраз те місце, де можна підхопити COVID-19. Не краща ситуація і в наших супермаркетах, де також бачимо велике скупчення людей. Тож про який спад коронавірусу могла тоді йти мова? Чекаючи більше двох годин результатів рентгену, ця думка мене не полишала. Того дня відвідини поліклініки далися взнаки. Температура стрімко поповзла вгору, відчутною була слабкість і втома. Ковтала парацетамол. Довелося здавати аналіз крові, благо, що це було швидко і без черг.
Після двох тижнів хвороба почала поступово відступати
Стан поліпшився після прийому антибіотиків. Це сталося на 16 день перебігу хвороби. Температура потроху стабілізувалася, відступив кашель, але організм ще був слабкий. Постійно слідкувала за сатурацією, на щастя, вона була в нормі. Знімок легень показав, що у мене постзапальні фібріозні зміни нижніх долей обох легень. Це означає, що раніше перехворіла пневмонією.
Постійно контактувала із сімейним лікарем, який не тільки хороший спеціаліст, а ще й цілитель душі. Він заспокоював, коли раптом після 4 днів відсутності підвищеної температури вона знову нагадала про себе. Тоді його слова, що таке трапляється і з часом все нормалізується, вселили надію на швидке одужання.
Три тижні моїх переживань і тривог, пов’язаних з хворобою, вже позаду. Однак її наслідки відчуваю ще й досі – задишка, швидка втомлюваність, роздратованість. Вірю, що все минеться. Хочу застерегти скептиків: з коронавірусом не жартуйте, він небезпечний і підступний. Переконана, що дуже важливо розповідати свої історії здолання хвороби. Можливо, це допоможе іншим людям відповідальніше ставитися до власного здоров’я.
***
Слідкуй за нами у Facebook та Instagram, щоб нічого не проґавити.
