3 липня, другий день поспіль Золотоніська громада у жалобі. Традиційно у Меморіальному парку міста жалобна панахида за нашим захисником, штурмовиком Юрієм Євгенійовичем ПАВЛОВИМ.
Юрій Євгенійович народився 7 липня 1981 року у Золотоноші. Навчався у місцевій школі №5. Отримавши свідоцтво про середню освіту, продовжив навчання у професійно-технічному училищі №40. У 2000 році став дипломованим бухгалтером. Протягом 12 років працював у місті Бровари водієм автонавантажувача на приватному підприємстві. Колеги характеризують його як працьовиту відповідальну людину.
25 грудня 2024 року Юрій Євгенійович став на захист батьківщини і служив у складі військової частини А7788. 16 березня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту гоголівка суджанського району курської області рф життя відважного оборонця обірвалося. Понад рік він мав статус «Зниклий безвісти». Понад рік родина сподівалася на диво, але дива не сталося. І сьогодні стара мати – Лідія Опанасівна - вмивається гіркими слізьми. Плаче брат Олександр. Осиротіли доньки Альона та Соломія.
Жодні слова не здатні вгамувати біль цієї важкої втрати. Ми розділяємо ваше горе і схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя.
-
- Шановна громадо, дорогі рідні, близькі, побратими, - звернулася до присутніх секретар міської ради Наталія Сьомак. – Протягом двох тижнів у нас майже через день поховання. Поховання зниклих безвісти захисників. Важко усвідомлювати ці факти розумом. Обмін тілами. Важко уявити, яка це страшна процедура… Надто висока ціна за нашу Перемогу. Низький уклін батькам за сина-Героя. Ми свято віримо, що Перемога буде за нами.
-
- Жителі нашого мікрорайону щиро співчувають родині, - сказала голова квартального комітету Валентина Боченкова. – У кожного з нас теплилась надія, що Юрій живий, що повернеться додому… Але на душі біль і незагойна рана: він ніколи вже не пройдеться нашою Лікарняною…
-
- Це місце у парку – найсвятіше у нашому місті, бо освячене не одним тілом наших Героїв, - додав начальник служби цивільно-військового співробітництва, майор Сергій Корж. – Ми завжди будемо із благоговінням проходити цією Алеєю Пам’яті, згадуючи кожного, хто віддав своє життя за нас. Сьогодні ми прощаємося з воїном-десантником, віддаємо йому останні почесті. За ними – біль втрати і героїзм нашого солдата, який залишився вірним військовій присязі, українському народу, до останнього подиху захищаючи нас. Шановна пані Лідіє, прийміть щире співчуття від воїнів Золотоніського гарнізону, від 156-го зенітного ракетного полку. Ми у скорботі разом з вами.
-
- Хочемо висловити своє співчуття рідним нашого Юрія, що загинув за Україну, - виступили побратими бійця. – Ми будемо пам’ятати кожного з них, вони в наших серцях.
Десантники передали Лідії Опанасівні шеврон, бойовий прапор бригади та інші пам’ятні речі.
Свій вічний спочинок Юрій Павлов знайшов поруч з відважними земляками-золотонісцями на Алеї Героїв.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
