26 червня Золотоноша проводжала в останню земну дорогу славного сина українського народу, захисника, старшого солдата Сергія Миколайовича ТАРАНОВСЬКОГО.
Біля труни, обвитої синьо-жовтим знаменом, тримаючись з останніх сил, мужньо стояла стара мати. Не про таку долю вона благала Всевишнього своєму сину, не про таку старість мріяла, коли ріс і мужнів її єдиний син.
Сергій Миколайович народився 23 червня 1989 року. Закінчив школу №5. Був турботливим сином для мами Галини Василівни, люблячим онуком для своєї бабусі, а згодом і добрим батьком для сина Олександра.
Коли рідна земля стогнала від ударів російських загарбників, став на її захист. Старший солдат Тарновський мужньо виконував бойові завдання командування.
15 червня 2026 року при виконанні чергового бойового розпорядження в районі населеного пункту Благовіщенське на Херсонщині внаслідок артилерійського обстрілу противника військовослужбовець 79-ого прикордонного загону Державної прикордонної служби України, старший солдат Сергій Тарановський загинув. Він виконав свій військовий обов’язок і залишився вірним присязі українському народу.
Війна забирає у нас найцінніше – людські життя. Вона нахабно стукає у двері, вириваючи з рук матерів синів, залишаючи дітей сиротами. Вона не питає про мрії чи плани, вона вириває серця з грудей батьків, дітей, коханих.
Доки триває війна, кожне ім’я – це рана на тілі України.
-
- Шановна громадо, рідні і близькі нашого Героя Сергія, - сказала у прощальному слові секретар міської ради Наталія Сьомак. – На кожній церемонії виплакані сльози, невимовний біль, і ще більша хвиля ненависті до ворога, який посягнув на нашу землю, який вбиває наших чоловіків, який нещадно стирає міста і села. Не пробачимо! За зруйновані родини, за відібрані мрії, за скалічені долі! Ми сильні, ми переможемо! Наші хлопці своєю стійкістю дивують весь світ! Разом до Перемоги!
-
- Знаєте коли у нас буде Перемога? Не тоді, коли останній воїн повернеться додому, а тоді, коли ми закарбуємо: росія нам – не друг, не брат, а надзвичайно поганий сусід, - продовжив капелан, отець Рафаїл.- І допоки ця держава існуватиме, цей сусід завжди зазіхатиме на нашу землю. Церква говорить: "За тих, хто віддали життя, вічна пам’ять з роду в рід". Ми зобов’язані цю пам’ять передавати. За тих, хто життя віддав. За тих, хто стоїть і життя тримає. Щит власним життям! А любов наша повинна проявитися у допомозі один одному. Щоб військові перестали протягувати руку як жебраки: подайте донат, бо нам не вистачає ваше життя зберегти! Ми не забудемо, що росія робить з нами сьогодні! Нехай воїн Сергій не зникне з нашої пам’яті і не зітреться. Ніколи! Ні в цьому поколінні, ні в наступному. Завдяки таким як він, наша Україна стоятиме! Наша Україна процвітатиме! І ми ніколи не будемо рабами, ніколи не скоримося! А на коліна станемо лише перед матір’ю та перед Господом Богом!
Свій вічний спочинок Сергій Тарановський знайшов на Алеї Героїв центрального кладовища Золотоноші.
Слава і Честь Герою!
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
