«Посади зміни»: як золотоніська громада разом із місцевою газетою озеленювала парк Шевченка

Вікторія Горобець Журналістка

Сьогодні о 10:02

У п’ятницю, 22 травня, парк імені Тараса Шевченка у Золотоноші перетворився на простір спільної роботи небайдужих містян, представників влади і благоустрою, а також журналістів місцевих видань. Саме тут відбулася громадська толока «Посади зміни», яку організували газета «Златокрай» та сайт Золотоноша.City.

Мешканці громади різного віку зібралися разом, аби не лише висадити рослини, а й власноруч зробити міський простір затишнішим та комфортнішим.

Від мапування — до реальних змін

Ідея толоки виникла після попередньої зустрічі з мапування парку, під час якої жителі міста обговорювали, чого бракує громадському простору. Одним із головних запитів стали організовані зелені зони та естетичні насадження.

— Під час мапування парку люди дуже щиро говорили про те, чого їм бракує у цьому просторі. І одним із найчастіших запитів були саме зелені, естетично оформлені зони, де хотілося б проводити час, відпочивати, приходити з дітьми чи друзями, адже це парк культури в першу чергу, йде мова і про естетичне задоволення. Саме тому для нас було важливо не залишити ці ідеї лише розмовами. Ця толока — про те, як громада може власноруч впливати на свій простір. Коли люди разом висаджують рослини, доглядають парк, пропонують свої ідеї — тоді з’являється не просто гарна локація, а відчуття спільності й відповідальності за місто, — говорить одна із організаторок, головна редакторка газети «Златокрай» Алла Капля.

Тож цього разу учасники перейшли від обговорень до практичних дій.

Протягом двох годин у парку висаджували декоративні рослини та квіти – півонії, конвалії та нарциси, облаштовували алею бузку й працювали над тим, аби простір став більш живим та доглянутим.

Окремо організатори дякують жителям громади, які долучилися до озеленення не лише своєю працею, а й власними рослинами. Напередодні толоки люди привозили до редакції квіти та саджанці зі своїх дворів і клумб — своєрідно «донатили» майбутньому зеленому простору парку.

Серед рослин були багаторічники, які золотонісці вирощували роками біля власних будинків.

— Нас дуже зворушило, що люди почали приносити свої квіти. Для багатьох це не просто рослини, а частинка їхнього дому й турботи, якою вони захотіли поділитися з громадою. Саме з таких маленьких жестів і формується справжня спільність, — зауважила Алла Капля.

— Ми хотіли показати, що місто змінюється не тільки рішеннями згори. Дуже багато залежить від самих людей, від готовності об’єднуватися і робити навіть невеликі речі для спільного простору. Парк — це місце для всіх нас, — зазначила співорганізаторка толоки Інна Грекало. І додала: — Коли людина сама посадила рослину чи долучилася до благоустрою, вона вже інакше сприймає це місце. З’являється відчуття причетності та відповідальності.

Не лише толока, а й простір для спілкування

Захід мав і просвітницьку складову. Учасники говорили про комфортні міські простори, озеленення та культуру поведінки у громадських місцях.

Під час толоки учасники також говорили про те, що озеленення громадських просторів — це не лише про красу, а й про практичність. Представниця ПП «Базис Плюс» Тетяна Кучеренко, організації, яка займається озеленням нашого міста, розповіла, що у природі немає хороших чи поганих рослин. Проте варто розуміти, що для кожної є свої умови. Так, для парків та міських зон важливо обирати рослини, які добре переносять спеку, міські умови та не потребують складного догляду. Найперше, на що варто звертати увагу під час висаджування рослин у громадських просторах, — це освітлення ділянки. Якщо склад ґрунту ще можна змінити чи покращити, то кількість сонця або тіні — фактор, який майже неможливо скоригувати. Саме тому тіньолюбні рослини, як-от хости чи барвінок, краще висаджувати у затінених місцях, а сонцелюбні — півонії, чорнобривці чи лілейники — на відкритих сонячних ділянках. Правильно підібрані насадження не лише добре ростуть, а й створюють затишний і квітучий простір для всіх мешканців.

Найчастіше для громадських просторів висаджують багаторічні квіти, декоративні кущі та невибагливі рослини, які довго зберігають охайний вигляд. Серед популярних варіантів: чорнобривці — невибагливі та довго квітнуть; петунії, тюльпани, троянди та сальвії.

Для оформлення зелених зон також часто використовують декоративні кущі. До приклад, спірею. Фахівці радять підбирати рослини так, аби клумби залишалися привабливими у різні пори року, а самі насадження були стійкими до витоптування та змін погоди.

Організатори толоки переконані: навіть кілька правильно облаштованих зелених ділянок можуть суттєво змінити атмосферу громадського простору та зробити парк більш затишним для відпочинку.

Особливу зацікавленість заходу викликав інтерактив «ок не ок?» — жартівливе опитування про поведінку у парках. Учасники дискутували, чи нормально слухати гучну музику в громадських місцях, залишати сміття «бо є двірники», зривати квіти з клумб чи робити зауваження тим, хто смітить.

Жваве обговорення викликало питання про те, чи повинні мешканці самі долучатися до прибирання та догляду за міськими просторами.

— Насправді такі прості розмови дуже потрібні. Бо культура міста починається саме з повсякденних звичок, — поділилася одна з учасниць заходу, Вікторія Остроглазова.

Наприкінці зустрічі Алла Капля провела просвітницьку вікторину. Серед питань:

Коли у Золотоноші був відкритий парк культури і відпочинку?
Яка площа парку культури?
Коли парк культури та відпочинку отримав статус імені Тараса Шевченка і був встановлений пам’ятник великому пророку?
Яка клітка тривалий час була встановлена у парку і користувалася великою популярністю?
Який фестиваль проходив у парку під час святкування Дня міста?
Коли у парку відкрили інтерактивний спортмайданчик?
Чи знаєте ви, у які дні грав духовий оркестр, демонструвалися мультики для дітей та фільми для молоді?
Які екзотичні дерева були висаджені 13-ма сім’ями у парку?

Відповіді: 1. У радянські часи, його заклали поруч з повітовим театром, який був збудований у 1910 році. 2. 2,7 га. 3. 1993 рік. 4. Та, що нині біля волейбольного майданчика. 5. Фестиваль юнацької патріотичної пісні «Героям слава!», започаткований у 2015 році. 6. 22 липня 2021 року. 7. Оркестр – понеділок і четвер, мультфільми – у вівторок, фільми – у середу. 8. Червоні дуби, магнолії, фундуки, канадські клени, тюльпанові дерева.

«Хотілося зробити щось корисне»

До толоки долучилися як молодь, так і старші жителі громади. Багато хто приходив цілими колективами.

На запрошення газети «Златокрай» завітали і працівниці дитячого садочка «Сонечко»:

— Хотілося не просто прогулятися парком, а зробити щось корисне для міста, — розповіла учасниця заходу, музичний керівник ЗДО «Сонечко» Вікторія Васіна.

Інша учасниця Вікторія Капля, каже: такі ініціативи змінюють атмосферу у громаді.

— Це класно, коли люди можуть зібратися не через проблему чи конфлікт, а для чогось хорошого. І парк після цього вже сприймається зовсім інакше.

Зелені зміни — лише початок

Організатори сподіваються, що толока стане лише першим кроком у подальшому оновленні парку Шевченка.

За їхніми словами, результати мапування та ідеї, які мешканці залишали під час заходу, планують використати для нових громадських ініціатив та проєктів благоустрою.

— Дуже хочеться, щоб парк був не просто територією для прогулянок, а місцем, де людям комфортно проводити час, зустрічатися, відпочивати. І найголовніше — щоб мешканці відчували: цей простір справді належить громаді.

Наприкінці заходу учасники зробили спільне фото серед нових насаджень, а парк отримав ще кілька зелених акцентів, створених руками самих золотонісців.

Бо великі зміни справді починаються з маленьких дій. Ще однією особливою частиною толоки стала акція «Лист майбутньому парку». Після висаджування рослин усі учасники заходу написали короткі послання — із побажаннями, мріями та баченням того, яким вони хочуть бачити парк Шевченка у майбутньому.

Хтось писав про затишок і зелені алеї, хтось — про дитячий сміх, нові клумби та місце для зустрічей громади. Були й дуже особисті побажання — про мир, спокій та більше спільних добрих справ у місті.

Усі листи організатори збережуть у символічній «капсулі часу», яку планують відкрити через кілька років. А можливо — вже наступного року, щоб побачити, як навіть за короткий час можуть змінюватися парк, місто і сама громада.