21 листопада Комітет Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій провів роз’яснювально-дискусійне засідання щодо комплексної реформи оплати праці педагогів, яку планують запровадити з 2026 року. Обговорення, що тривало кілька годин, виявило суттєві розбіжності між парламентарями, Міністерством освіти і науки та профспілками. Ключові питання — підвищення навантаження, перехід на строкові договори та зміна структури оплати праці — спровокували гостру суперечку в освітньому середовищі.
Три мінімальні зарплати для вчителя: можливість для змін чи гучний заголовок?
За задумом Комітету, з 1 вересня 2026 року мінімальний оклад найменш кваліфікованого педагога має становити три мінімальні заробітні плати (МЗП). Для молодого вчителя зі стажем 0–10 років це означає зарплату «на руки» у 19 975 грн. Нині педагог з такою кваліфікацією отримує 8162 грн.
Для реалізації цієї моделі уряду необхідно додатково 17,7 млрд грн у 2026 році та 92,6 млрд грн у 2027-му. Представник Мінфіну Роман Ярмоличев зазначив: фінансові ризики залишаються високими, а гарантії виконання норм — обмеженими.
Навантаження 22 години: європейський стандарт чи приховане скорочення?
Однією з найбільш суперечливих частин реформи є підвищення педагогічного навантаження з 18 до 22 годин на тиждень. Згідно з аргументами Комітету та МОН, 22 години — поширений стандарт у Європі. Навантаження у країнах регіону значно вище: 23 год у Боснії, 24 — у Сербії, 25 — в Іспанії, 26 — в Угорщині. Чинні 18 годин — спадщина радянської системи та норма, що призводить до роботи на дві ставки за низьку зарплату.
За підрахунками Комітету, молодий учитель при новій моделі працюватиме на 10 годин менше, ніж нині (замість 36 — 22 години), але отримуватиме майже на 500% більше.
Проте профспілки педагогів вважають, що європейські стандарти, на їхню думку, становлять у середньому 16 годин, а не 22. Чотири додаткові уроки збільшують реальний робочий час не на 4, а на 10+ годин за рахунок підготовки та перевірки робіт. Збільшення навантаження може спричинити відтік із професії та погіршення якості освіти.
За прогнозами депутатів-опонентів, підвищення навантаження може призвести до скорочення понад 22% ставок, тобто звільнення понад 70 тисяч учителів.
Строкові контракти: інструмент захисту чи тиск на вчителя?
Другий найбільш резонансний пункт — пропозиція припинити всі безстрокові трудові договори з педагогами до 31 серпня 2026 року і замінити їх строковими контрактами на 1–5 років. Комітет вважає, що це «запобіжник» від масових звільнень, яких не уникнути через скорочення ставок. Контракти мають стати гарантією, що жодного педагога не буде звільнено після зміни навантаження.
Профспілки ж апелюють до того, що робота вчителя є постійною, тому строкові контракти суперечать трудовому законодавству. Рішення Конституційного Суду забороняють змінювати базові закони правками до бюджету. Контракти підвищують залежність педагога від директора школи та створюють простір для зловживань: одному можуть дати контракт на рік, іншому — на п’ять. За умов фінансової нестабільності існує ризик: навантаження піднімуть, а зарплати — ні.
Профспілка працівників освіти і науки назвала ініціативу звуженням трудових прав та закликала парламент не допустити її ухвалення. Загалом профспілка заявляє, що запропоновані зміни:
- порушують статтю 22 Конституції, яка забороняє звужувати права при ухваленні нових законів;
- незаконно змінюють норми законів «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про фахову передвищу освіту» через бюджетний закон;
- передбачають зменшення надбавок за вислугу, скасування доплат за педагогічні звання, можливе зменшення надбавки за престижність до 20%;
- відкривають можливість встановлювати розміри доплат не законом, а Кабміном, що робить оплату праці нестабільною та непередбачуваною;
- вимагають запровадження 36-годинного робочого тижня для педагогів.
Освітня реформа може стати «історичною можливістю», але поки що вона залишається одним із найбільш конфліктних рішень у сфері освіти за останні роки.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
