У другу суботу вересня в Україні відзначають День фізичної культури й спорту - свято прихильників здорового способу життя, тренерів та спортсменів. Золотоніській громаді пощастило мати 15 досвідчених і завзятих наставників, які працюють у спортивній школі за 7-ма відділеннями: футбол, боротьба греко-римська, плавання, дзюдо, стрільба з лука, волейбол та таеквон-до. Здається ми щодня бачимо цих людей, вітаємось, розуміємо що це люди спорту, хтось навіть водить до них на заняття свою дитину чи внука. Ми знаємо, що вони кваліфіковані спортсмени, майстри своєї справи, але кожен із них – це ще й цілий світ. І, спілкуючись, ми розкриваємо їх по-новому, дивуємось звитягам і неочікуваним вмінням і ще більше пишаємося нашою спортивною спільнотою.
Цього разу хочемо ближче вас познайомити з Романом Хвилем, тренером зі стрільби з лука.
Роман Хвиль
Ніби ходить собі людина, а в середині носить цілий світ
Роман Хвиль – кремезний 52-річний чоловік, спокійний і впевнений в собі. Народився і виріс у Хвильово-Сорочиному. Каже, що міцну статуру викував у роки навчання на факультеті фізичного виховання і спорту та несвідомо підтримував через фізичну працю протягом життя. Роман Васильович – тренер зі стрільби з лука. Здібний, але скромний стрілець, він дворазовий чемпіон СРСР серед молоді і двічі бронзовий призер змагань(!). Наразі ж золотонісець навчає прицільної стрільби школярів у Благодатному. Його батько першопроходець у цьому виді спорту на всю Черкащину.
-
- Батько мій колись працював на турбазі в Благодатному сторожем. І чи в газеті прочитав, чи по телевізору побачив змагання зі стрільби з лука. Йому було 30 років, одружений і ми з братом вже народилися. Цей вид спорту настільки його вразив, що він дізнався, де будуть наступні змагання і поїхав подивитися. Вони тоді проходили у Луганську. Там батько познайомився з тренерами, розпитав їх про техніку стрільби… Опісля купив якісь поганенькі три стріли та найдешевший лук і почав сам займатися. Поблизу Хвильово-Сорочиного, у насипі біля залізничної дороги викопав нішу лопатою, встановив щит і ходив стріляти.
Реманент для стрільби з лука
У 34 роки Василь Павлович «виконав майстра спорту», вивчився на вчителя фізичного виховання і почав працювати тренером у черкаських спортивних осередках. Виховав двох майстрів спорту (сини Роман та Геннадій), одного кандидата в майстри спорту, шість першорозрядників і близько ста спортсменів масових розрядів. Після розпаду радянського союзу працював у золотоніській районній спортивній школі (тогочасний директор Станіслав Власенко). На жаль, захворів і помер у 2001 році.
-
- Батько розвівся з матір’ю, коли я був у 4 класі. Він приїжджав до нас раз на 2 тижні, привозив нам луки, ставив щит, і тоді ми стріляли. Починали тренуватися з 17 метрів, потім 25… Спочатку було нуднувато, але згодом, коли почали попадати в ціль, адреналін стрибав і ставало цікавіше. Так стрільба з лука й заманює, - сміється чоловік. І розповідає про свій досвід: - Ми вдома тренувалися, на городі щит стояв і ми стріляли прямо з двору. Найдовша дистанція - 90 метрів. Матір з бабою ховалися, ми тоді гарно стріляли. Найбільше запам’ятався момент, як батько приводив своїх друзів подивитися. Він дуже комунікабельний був! І як тільки приїде, відразу показує «як Роман стріляє з лука». Сам стає біля щита, я відходжу на 90 метрів і каже: «Давай стріляй, Романе!». Він був дуже впевнений в мені!
Шлях від майстра спорту до тренера ДЮСШ
У 17 років вже Роман Васильович виборов звання майстра спорту зі стрільби з луку. Після школи вступив до черкаського університету на факультет фізичного виховання. Брав участь у численних змаганнях, доки не травмувався. Опісля – пішов у комерцію, їздив на заробітки у Португалію, торгував солодощами, пральними порошками з Чехії, акумуляторами й автозапчастинами.
Роман Хвиль зі своїми учнями
Потім нарешті осів вдома. У 2005 році, у віці 32 років, захотів повернутися до спорту і до змагань зокрема. Почав займатися у Черкасах в тренера, пройшов відбір, перемігши всіх, поїхав першим номером на чемпіонат України.
-
- У перший день змагань я був шостим – вибив пів збірної. Всі шоковані: «Хто це такий? Звідки взявся?», - пригадує з посмішкою. - Тоді була тяжка програма змагань: у перший день стріляли дві дистанції по 72 залікових постріли, плюс двадцять додаткових. Третій день 144 залікових постріли і я не витримав. У мене лук дуже важкий був – 20,5 кілограмів, він мене трохи й підсадив, я «зірвав» плече. Колись у 1991-му бельгійці мені його подарували як найперспективнішому спортсмену. Він важкуватий і трохи «дубив». У 90-ті роки я покинув стрільбу саме через те, що травмував плече ним. Треба було б купити новий…але ж вони коштують дорого. Доньці я купив «Hoyt» американський за 1100 євро, зараз вони ще дорожчі… Це тільки «плечі» і руків’я, плюс до нього потрібен приціл (японський 250 євро), стабілізатор (400 євро), плунжерок хороший (до 100 євро) і стріли, комплект найдорожчих (12 штук) 550 євро.
Після травми почав тренувати 10-річну доньку Христину, яка у 2015 році стала майстром спорту і здобула на Чемпіонаті України 3 місце. Син Максим став першорозрядником. Тодішній очільник спортивної школи Микола Кривонос запропонував Роману Васильовичу стати тренером, і з 2011 року він офіційно став членом команди районної ДЮСШ, а з 2021-го міської спортивної школи.
-
- Цей вид спорту гартує дисципліну і тренує витривалість, мало хто тут витримує. Дітей беремо з 9 років, залишаються лише фанати. Стрільба з лука вдосконалює точність, влучність, координацію рухів, і силу, - наголошує тренер. – З дітьми взимку займаємось у спортзалі, а в теплу пору року на стадіоні. Ми маємо з десяток луків для навчання, стріли й щити. Мішені, ті що не дуже постріляні, нам віддають після змагань. Так вони дорого коштують, 100 штук – 50 євро. Директор спортивної школи Тетяна Уфімцева й староста села Дмитро Шевченко завжди на зв’язку – організувати поїздку на змагання чи підтримати у розвитку ідей – вони з нами. Допомагає розвивати стрільбу з лука й місцевий аграрій Анатолій Марченко, директор СТОВ «Чапаєвське».
Наразі у Золотоніській громаді стрільбі з лука вчать у двох селах – Благодатному та Кропивні (тренер Геннадій Хвиль). Проте цей вид спорту все більше цікавить і завойовує увагу золотонісців. За період тренерства вихованці Романа Васильовича брали участь у Всеукраїнських змаганнях, чемпіонатах України та суперкубках. Серед найкращих - першорозрядниця Валерія Буга (1 місце - дистанція 60 метрів, 3 місце – 30 метрів, 2 місце в суперкубку серед учасників усіх категорій на Всеукраїнських змаганнях), Денис Підпалий та Станіслав Діденко (3 місце в команді на Чемпіонаті України), Валерій Кисленко (2 місце на дистанції 10 метрів на Всеукраїнських змаганнях).
Батько, тренер і вчитель – це перші, очевидні характеристики Романа Васильовича. А ще ж він творча особистість, чоловік має у своєму доробку близько п’ятдесяти авторських віршів. А ще пасічник, який має 70 бджолиних сімей! І ці всі різносторонні вміння виточують з нього непересічну особистість.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
