Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану підбив підсумки липня 2025 року. За інформацією в.о. начальника Золотоніського відділу ДРАЦС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тетяна ШВЕД, за цей місяць у районі зареєстровано 22 новонароджених.
На світ з’явилося 11 хлопчиків і 11 дівчаток. Серед популярних імен для дівчаток – Мілана, Єва, Владислава, Вероніка, Соломія, Марія. Не менш цікаві й рідкісні: Ізабелла, Еллевіка, Мирослава, Олександра. Для хлопчиків батьки обирали - Артем, Іван, Валерій, Владислав, Назар, Давид, Матвій, а також менш уживані імена – Оскар, Тімур і Ростислав.
У липні 34 пари стали на весільний рушник. Найстарший наречений мав 60 років, його обраниця – 58. Наймолодші – 26 і 21 рік відповідно. Варто зазначити, що 20 шлюбів стали першими, а 14 – повторними.
Водночас відбулося й 16 розірвань шлюбу. Найдовший спільний шлях тривав 12 років, а найкоротший – лише 5.
Українське весілля сто років тому: чому сучасні молодята можуть видихнути з полегшенням
Якщо тобі здається, що весілля у 2025 році — це складно, дорого і занадто довго, просто уяви, що ти живеш сто років тому. Тоді весілля тривало не один день, а цілий ТИЖДЕНЬ! І це не перебільшення.
П’ятниця: початок гулянь. Субота: ритуальне випікання короваю. Неділя: вінчання — головна подія. Понеділок: застілля без упину. Середа: “поправляли здоров’я” після надмірностей. Четвер: завершення святкування (якщо ще були сили). Весільні координатори сьогодні, мабуть, втекли б після такої програми.
Заручини без діамантів і селфі. Жодних Instagram-хештегів і каблучок з камінням. Закохані просто клали руки на хліб і зв’язували їх вишитим рушником. І все — офіційно заручені! Економно, символічно та, що важливо, екологічно.
Подарунки з користю. Забудьте про списки в ювелірних салонах і техномаркетах. Наречений дарував нареченій чоботи (так, не романтично, але практично). Наречена — власноруч вишиту сорочку. І тільки власноруч, без допомоги рідні.
Квіткова арка по-українськи. Замість арок з живих квітів прикрашали “вільце” — невеличке деревце або гілку хвої. Його оздоблювали: калиною — символом краси, колосками — на достаток, цукерками — для солодкого життя, барвистими стрічками — для гарного настрою.
Коровай замість торта. Головний весільний хліб пекли тільки щасливі у шлюбі жінки. Це був своєрідний “кастинг на успішність” — сьогодні таке випробування пройти змогли б не всі мабуть.
Вінки та обряди. Перед весіллям дружки з нареченою плели вінки з барвінку (для нареченої), рути й м’яти (для себе). Для нареченого створювали квітку, яку чіпляли до жакети, а подекуди — навіть цілий вінок.
І фінальний акорд. Перед тим як молодята залишалися наодинці, вони проходили через викуп нареченої, отримували батьківське благословення та ділили коровай. Завершувався обряд пов’язуванням хустки на голову нареченої — з цього моменту вона офіційно ставала заміжньою жінкою.
***
Слідкуй за нами у Facebook, Instagram та Telegram, щоб нічого не проґавити
