«Людина що володіє вродженим талантом, відчуває найбільш щастя тоді, коли використовує цей талант» (Йоганн Гете). Цей крилатий вислів німецького філософа найбільш влучно і найповніше характеризують викладачів Золотоніської Школи мистецтв Ірину Духаніну, Галину Попову і Таїсу Камшу, котрі представляють нам вокально-хоровий відділ Золотоніської школи мистецтв.

Ці творчі жінки двічі поціловані Богом: вперше - при народженні, коли він наділив їх даром володіти співочим голосом та музичним слухом, а вдруге – коли усі стежки-доріжки збіглися до Школи мистецтв у Золотоноші.

Дитячий хор та вокальні ансамблі викладачів існували в школі з перших років створення, а клас сольного співу з’явився пізніше, на початку 90-х років. Тоді ж був створений вокально-хоровий відділ, де учні отримували саме вокальних фах.

Основні предмети, які опановують вокалісти, - це уроки хорового співу, сольного - народного, естрадного та академічного.

Навчатися співу на вокально-хоровому відділі може дитина з 6-річного віку. Термін навчання – 8 років. Якщо школяр вступає до відділу у 8-літньому віці, то курс – 6 років. Для таких дітей розроблена спеціальна Програма елементарного підрівня, яку вони мусять опанувати протягом 2 років. Тоді як 6-річки займаються по ній протягом чотирьох. Базовий підрівень розрахований на дітей 10 років, курс 4 роки.

  • - До реформування мистецької освіти, що відбулася у 2021 році, ми брали дітей і 5-річних, але зараховували до нульового (підготовчого) класу, - уточнює Таїсія. – Такі малюки не відвідували уроки сольфеджіо – теорично найскладніший предмет. Їм це було практично не під силу опанувати через надто юний вік і відсутність азів грамоти.

У перші роки навчання викладачі користуються методикою так званого «універсального» вокалу, адже в такому ранньому віці важко визначити жанрову приналежність дитячого голосу – народного, академічного чи естрадного.

Як потрапити до вокально-хорового відділу?

  • - Перша і важлива умова – велике бажання навчатися. Батьки пишуть заяву, а ми проводимо прослуховування дитини, - пояснює пані Таїса. – Тому що на вокально-хоровий відділ завжди багато бажаючих і ми змушені проводити конкурс.

Як додає Ірина Дмитрівна, дитинаготує вдома улюблену пісню, виконує її на вступному прослуховуванні, далі викладачі перевіряють музичні здібності – володіння музичною пам’яттю, наявність слуху та почуття ритму.

  • - Повірте, будь-який фахівець уже з перших хвилин звучання може визначити має дитина дар - слух і голос чи ні, - кажуть викладачі.

Мати талант - це половина успіху. Працювати над його розвитком – це основне завдання учня. Уже за місяць-півтори видно, чи буде дитина займатися на вокально-хоровому відділі, чи старається, чи «горить» цим.

На наш відділ завжди були конкурси, дуже багато бажаючих, - додає пані Таїса. – Якщо на інші відділи оголошували донабори ще у вересні. То вокалістів завжди з надлишком.

Вокально-хоровий відділ має 2 хори – молодший - керівник Таїса Камша, старший – керівник Ірина Духаніна і вокальний ансамбль, яким керує Галина Попова. Молодші хористи усі твори виконують одноголоссям, хор старших класів та вокальний ансамбль - 2-4 голоси.

Обов’язкові предмети – сольфеджіо – 1- 1,5 години на тиждень, хоровий спів – 2 години на тиждень, сольний -2 год, музична література – 1-1,5 години.

Твори підбирають дотримуючись формату Шкільної програми, але обов’язково, щоб було цікаво вокалістам.

  • - Якщо дитину перевантажити складним текстом, складним ритмом, то очікуваного результату не буде, - каже керівниця молодшого хору. – От на весняний концерт запропонувала вихованцям твір «Планета Котонека» на мотив саундтреку серіалу «Wednesday». Усім дуже сподобалося і виконували з охотою.

Окрім загальноміських масштабних виступів, у Школі мистецтв часто практикують внутрішні концерти, як тепло йменують «Домашніми».

Чи існують обмеження і заборони для вокалістів?

  • - Наші дітки знають, що для голосу шкідливі газовані напої, насіння, горішки, шоколад, - кажуть викладачі. – Але ж це діти! Ну як вони стримаються від солодкого?!

А ще діляться, що їхні вокалісти слухняно перед дверима закладу одягають шапки, рукавиці і шарфи. «Гляну у вікно, а моя Ліза йде вулицею з шарфом і шапкою в руках».

Шлях до Школи мистецтв

Ірина Духаніна народилася в Оренбурзі. Закінчила музичне училище. Вийшла заміж війського Андрія родом із Західної України, котрий навчався у вищому зенітно-ракетному училищі. Разом із чоловіком кочувала по військових частинах. П’ять років жили-служили у Польщі. Там народився їхній син. Співати не полишала ніколи, чоловік завжди підтримував усі її починання. Виступала із духовим оркестром Північного військового округу. Коли мама на сцені, однорічного сина забавляли за кулісами солдати. У 1987 році – перевели до Золотоніської військової частини. Влаштувалася у Дитячу музичну школу… бібліотекарем, на півставки. Отримувала 40 рублів… Потім був відділ культури. Знову повернулася у музичну. З вдячністю згадує директора закладу Івана Хвостика, який допомагав у становленні її дітища – дитячого хору. Ірина Духаніна – солістка відомого за межами Золотоноші хору духовної музики «Воскресіння». Її чоловік не пропустив жодного концерту цього колективу: чи то у місті, чи на гастролях.

Галина Попова – уродженка Золотоноші. У 1973 році вона стала першокласницею двічі – навчалася у школі №1 та у музичній школі. «Батьки віддали мене до класу фортепіано». Виростили двох поросят, продали і за виручені 600 рублів придбали доньці новий чорний лакований інструмент «Україна». «Живе» й нині, вже як реліквія. (Та добряче виручив під час дистанційного навчання у період ковіду). У 1980-му вступила до Черкаського музучилища на вокально-хорове диригування. З 1984 року – викладач сольфеджіо Золотоніської музичної школи. Доводилося їздити у філіали - Домантове, Шабельники. Згодом була хормейстером дитячого хору. За пропозицією директора школи Василя Мозгового, відкрили перший сольний клас. Доєднали до цієї справи Станіслава Іванилюка. Цей клас, де навчалося близько 50 талановитих дітей, і став прабатьком вокально-хорового відділу. Учні цього відділу дуже часто залучаються до загальноміських свят та заходів. «Протягом одного з навчальних років наш відділ взяв участь у 20 концертах». У Галини Миколаївни з’являється радісна посмішка і горять очі при згадці про її участь у колективі Володимира Бердника «Задніпряни», у квартеті «Горлиця» разом із Світланою Рафальською, Світланою Бердник та Валентиною Сікорською.

  • - Школа мистецтв – моя не друга, а перша домівка, - переконує і не вірити їй немає підстав. – Тут кипить життя, тут горить моя душа, тут я оживаю.

Таїса Камша у Школі з 2014 року. Починала із сумісника, основне місце роботи – Золотоніський районний будинок культури. Закінчила Київський коледж культури і мистецтва, потім Національний педагогічний університет ім. Драгоманова. «Не відчувала себе реалізованою, затребуваною, тому повернулася до Золотоноші. Саме тут почуваюся, як риба у воді».

  • - У мистецьких закладах не навчають методиці роботи з дітьми, - каже Таїса. – Тому дуже вдячна колегам, їхній підтримці. Дякую підтримці рідних. Усе приходить з роками. Це зветься коротко – досвід.

Не все так райдужно у їхній роботі. Серед труднощів - графік занять. Часто-густо на його відшліфовування йдуть тижні. Пояснення просте: діти навчаються у кількох класах одночасно, відвідують спортивні секції, гуртки у Будинку дитячо-юнацької творчості, мають позашкільне навантаження і мусять щодня вчити уроки загальноосвітньої школи.

А ще на масові виступи вплинула епідемія ковіду та війна. Якщо у місті ще проходять концерти, то про гастролі мова вже не йде. Ці дві основні причини вплинули на культурне виховання широкого загалу і у глядацькому залі переважно рідні вихованців. Стало складніше й з підготовкою сценічних костюмів. Виручають батьки.

Учитель знаний своїми учнями

  • - Пишаюся своїми вихованцями. Це Діма Курченко – випускник Черкаського музичного фахового коледжу ім. Гулака-Артемовського, Люба Поліс – 4-курсниця і викладач музичної літератури та сольфеджіо у нашій Школі мистецтв, Настя Попова, Каріна Гордієнко, - каже пані Ірина.
  • - Гордість тоді, коли власні знання і вміння віддзеркалюються в учнях, коли бачиш у них засіяні зерна, що дають сходи, - додає пані Тая. – Коли телефонують викладачі з інших закладів ( не музичного профілю): «Ви можете пишатися своєю ученицею. Вона – активна учасниця усіх наших заходів».

Успіх вихованців та відгуки про них – головна мотивація викладачів Золотоніської Школи мистецтв. «Я тут живу», - пояснила Ірина Духаніна. Перекладу: «Це моє місце сили, де дихає кожна фіброчка душі».

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися